Хто захистить тих, хто захищає країну?
Захисники України демонструють мужність на полі бою, але можуть стати жертвою в тилу. Такі випадки, коли відбуваються напади на військовослужбовців, на жаль, є непоодинокими. Відсутність належної реакції і покарання за злочини проти військових сприяє збільшенню кількості незаконних дій проти захисників України. Ось вам приклад, який стався 24 травня 2023 р., в селищі Перещипино, Новомосковського району, Дніпровської області за наступних обставин:
Військовослужбовець Єгор Т., який прямував у розташування своєї військової частини, заїхав у Перещипино щоб відвідати старенького дядька матері своєї дружини. Єгор привіз продукти, збирався також передати певну суму грошей й зайшов у хату, щоб поспілкуватись з дідом.
Після чого планував продовжити дорогу до місця служби. Мирну розмову, за свідченнями Єгора, перервала поява, як потім з'ясувалось, онука дідуся – Владислава Д., який, побачивши людину у військовій формі, став поводити себе агресивно. При цьому, заявив, що (цитую з заяви потерпілого Єгора Т.) про свої зв'язки в поліції, тому, мовляв, йому нічого не загрожує. Після чого вискочив із хати. На цьому перша зустріч потерпілого з Владиславом завершилась, але пауза тривала недовго. Напевно він мав рацію так говорити про зв'язки з працівниками поліції, про що свідчать наступні події.
Незабаром Владислав Д. повернувся до хати в супроводі іншої особи. Але цього разу в руках обох молодиків були держаки від лопат, а у Владислава також дерев'яна палка. Цими предметами Владислав, не довго думаючи, почав наносити військовому удари, куди міг влучити, намагаючись у першу чергу вдарити по голові. Єгор Т. намагався спочатку словами зупинити обох нападників, захищав голову рукою, на той момент кров з розбитої голови вже заливала йому обличчя. І все-ж, військова людина, за будь-яких обставин, діє, як військова людина. Під градом ударів Єгор зміг відтіснити нападників від себе, вискочити в іншу кімнату, і прикрити частково двері, намагаючись умовити нападників припинити свої дії. Натомість, вони забрали його речі, наплічник, у якому був одяг, електроніка, повербанк, пристрої для виконання воєнних завдань, сумку з документами та гаманцем, у якому були гроші для дідуся, два телефони і втікли з місця злочину на автомобілі, в якому за кермом була дівчина, що очікувала їх на вулиці. Правову оцінку її ролі у цьому злочині мають надати слідчі органи.
Поліція, яку було викликано на місце нападу, за деякий час затримала тільки Владислава Д., після чого військовослужбовцю було повернуто частково вкрадене майно, документи та пустий гаманець. З місця злочину Єгора було доставлено каретою швидкої допомоги до Новомосковської лікарні зі струсом мозку, травмою голови та тілесними ушкодженнями в інших частинах тіла. Рану на голові зашили. Він знаходився в лікарні певний час і, не дочекавшись зняття швів з голови, відправився продовжувати виконувати свій військовий обов'язок. Шви зняли вже за місцем служби.
Незважаючи на те, що після отриманих тілесних ушкоджень, Єгор опинився у лікарні, речі його у більшій частині не повернуто, його кривдник спокійно вийшов з відділку поліції вже за півтори години після затримання. Інша особа, яка брала участь у нападі, взагалі не була затримана. Кримінальне провадження відкрито тільки за фактом спричинення легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткострокового розладу здоров'я, а звернення та намагання Єгора відновити справедливість, до цього часу залишаються безрезультатними. Кримінальне провадження щодо інших осіб, скоріш за все, взагалі не відкрито, оскільки такої інформації Єгор не отримав.
Отже, на військового, який після тяжкого поранення під час захисту Києва у перші дні війни, повернувся в лави ЗСУ, здійснено напад, побиття з нанесенням тілесних пошкоджень, пограбування, зокрема, викрадено обладнання військового призначення, документи, серед яких могли бути й такі, що не підлягають розголосу (для службового використання), особисті речі.
Між іншим, Єгор, який зазнав нападу, зміг зняти на відео фрагмент пограбування:
І стоп-кадр з відео, на якому помітно фрагмент військового наплічника, який було викрадено:
Напад здійснено групою, щонайменше, з двох осіб, що становило небезпеку для здоров'я, й, можливо, для життя воїна ЗСУ. Який, майже втрачаючи свідомість, зміг відкинути нападників.
На сьогодні складається враження, що саме цих нападників намагаються вивести з-під відповідальності, а справу спустити на гальмах.
Наскільки мені відомо, нині військове керівництво Єгора готує відповідні звернення до компетентних органів щодо цих подій – з проханням розібратися, у межах чинного законодавства, з ситуацією, що склалась.
Я також звертаюсь до прокурора Дніпропетровської області з аналогічним проханням сприяти проведенню повноцінного розслідування факту нападу на військовослужбовця ЗСУ Єгора Т., врахувати всі обставини цієї події, встановити всіх учасників злочину і прийняти обґрунтоване та неупереджене рішення.
Українські військові захищають громадян України на фронті. Суспільство ж має захистити військових, які зазнають нападів і порушення їхніх прав у повсякденному житті. І правоохоронні структури повинні докласти для цього максимальних зусиль.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
