Куди підуть майже 100 мільйонів доларів з бюджету Києва під час війни?
Протягом тривалого часу у киян зберігається інтерес до історії про можливість вилучення з бюджету міста $98,6 млн за рішенням суду на користь ТОВ "Київ Термінал". Вражає не лише розмір суми, а й цікавить питання законності вимог позивача до громади міста, що може мати ознаки змови позивача із місцевою владою.
Що ж відбулось багато років тому і продовжується до цього часу? За моїм припущенням, ці події можуть виглядати як триваючі незаконні дії з боку певних зацікавлених посадовців з метою привласнення коштів громади в особливо великому розмірі. Результату таких дій ще немає, оскільки поки немає остаточних рішень судів.
Отже, справа слухається з грудня 2018 року. Рішенням Господарського суду Києва від 23 грудня 2019 року позов задовольнявся частково, присуджено стягнути на користь товариства "прямі збитки" у розмірі $24,5 млн. Апеляційний суд визнав підтвердженими витрати товариства, проте, у задоволенні позову відмовив через сплив пропуску позовної давності.
Розглядаючи касаційну скаргу позивача, з цим рішенням не погодився Верховний суд, який постановою від 13 жовтня 2021 року повернув справу в апеляцію, де вона знаходиться зараз.
Цікаво, що на подану товариством касаційну скаргу відреагувала лише Київська міська прокуратура, яка своєчасно подала відзив та просила залишити скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
В той же час, КМДА та Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) подали відзиви з пропуском встановленого судом строку без зазначення поважних причин, через що суд не знайшов можливості для поновлення строку. Відзиви залишились без розгляду, касаційна скарга без заперечень з боку керівників органу місцевого самоуправління, які за своїми службовими обов'язками, у першу чергу, мають дбати про збереження майна та грошових коштів громади.
Мабуть, це порадувало товариство, яке подало клопотання про залишення обох відзивів без розгляду, з чим погодилась колегія. Випадковість? Некомпетентність? Недбалість? Можливо! А якщо припустити, що це тільки чергова ланка одного ланцюжка?
Із рішень судів виглядає, що, начебто обманутий інвестор поніс збитки в особливо великому розмірі. У мене виникло припущення: чи дійсно це – обманутий інвестор? Можливо, не все так просто, як здається на перший погляд. Це змусило мене зануритися у правові норми та колізії й, з цих позицій, проаналізувати правомірність вимог товариства, та суть подій. Хочу поділитися своїми міркуваннями, а остаточну оцінку мають дати відповідні компетентні органи та суди.
Розглянемо факти, встановлені в мотивувальній частині постанови Верховного суду від 13 жовтня 2021 року.
Розпорядженням КМДА N448 від 17 квітня 2007 року ТОВ Київ-Термінал було визнано переможцем конкурсу із залучення інвесторів для комплексної реконструкції Харківської площі. Головному управлінню економіки та інвестицій доручалося укласти інвестиційний договір з переможцем та звернутись до Київради щодо надання згоди на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки; ГУ містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, ГУ охорони культурної спадщини, санітарно-епідеміологічній станції, управлінню охорони навколишнього природного середовища, ГУ земельних ресурсів в тижневий термін забезпечити розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та підготувати проект рішення Київради про затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки та передачу її в оренду для реалізації інвестиційного проекту. Чи був підготовлений такий проект рішення, невідомо.
У 2007 році тодішній перший заступник голови КМДА Денис Басс інформував в медіа, що проект передбачає будівництво багаторівневої розв'язки, автовокзалу, торговельних комплексів та автостоянок ("Обозреватель", 05.04.2007р).
Про те, що "Черновецький має грандіозні плани також щодо Поштової площі" (у цьому ж матеріалі йдеться і про реконструкцію Харківської площі), повідомляла "Економічна правда" від 14.11.2007р.
15 травня 2007 року був укладений інвестиційний договір між ГУ економіки та інвестицій (після перейменування – Департамент економіки та інвестицій, організатор конкурсу), з переможцем конкурсу, Київавтодором та Київським метрополітеном, за яким товариство зобов'язалося здійснити інвестування за власні та/або залучені кошти.
Далі увага! В договорі зазначено, що реконструкція Харківської площі та будівництво об'єкта інвестування буде здійснюватися на земельній ділянці в межах внутрішнього кільця транспортної розв'язки на Харківській площі та прилеглої до Харківської площі території, обмежено вулицями Колекторна та Світла, згідно з схемою Генерального плану розташування об'єкту інвестування. Загальна орієнтовна площа земельної ділянки складає 4,6 га, яка буде оформлена на праві оренди строком на 25 років.
На виконання договору товариство звернулось до Київської міської ради з клопотанням від 22 червня 2007 року про надання в оренду земельної ділянки, на що 14 серпня 2007 року Київським міським головою була надана згода на розроблення документації із землеустрою щодо передачі ділянок.
У березні 2008 року Київ-Термінал звернувся до Київради з проханням укласти договір оренди землі. Але не дочекавшись рішення Київради про надання земельної ділянки в оренду, або відмову у задоволенні клопотання, товариство звернулося до суду з позовом про зобов'язання Київради укласти договір на умовах товариства. Рішенням господарського суду від 23.05.2008 року ця мета товариства була досягнута, позов задоволено. Виглядає це як примушення органу місцевого самоврядування за допомогою суду до передачі землі громади в оренду, всупереч встановленому публічному порядку, без передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.
Рішення суду не було оскаржено, незважаючи на відсутність рішення депутатів міста з приводу договору оренди (що, за моїм припущенням може мати вигляд незаконної схеми з боку посадовців обох сторін та суду). 14 вересня 2010 року між Київрадою та Київ-Термінал було укладено договір оренди земельних ділянок, згідно якого орендар, на підставі рішення Київради від 27 травня 2010 року прийняв в оренду земельні ділянки, площею 7,74 га (замість 4.6 га, як передбачалось в інвестиційному договорі).
Виникає питання, чи може вважатися чинним та таким, що відповідає чинному публічному порядку договір оренди земельних ділянок, площею майже в два рази більшою ніж передбачено інвестиційним договором? А звідси, чи має право товариство вимагати відшкодування збитків, витрачених на замовлений ним на свій розсуд проект відведення земельних ділянок, який не відповідає основним умовам інвестиційного договору і до того ж, укладений всупереч діючому порядку, оскільки не погоджений із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини, щодо якого не було проведено державну експертизу землевпорядної документації, не прийнято рішення про зміну цільового призначення земельних ділянок, які відносились до земель лісогосподарського призначення?
І чи дійсно міг інвестор не знати про ці численні порушення, намагаючись одразу вирішувати все в судах, або ж добре все розумів і йшов на це свідомо, бо волів отримати суперприз – велику площу в столиці України.
Саме такі питання виникли і у Генеральної прокуратури. За її ініціативою оцінку законності вищезазначеного рішення суду дав Вищий Господарський суд України, який постановою від 7 липня 2010 року задовольнив касаційне подання заступника Генерального прокурора та скасував рішення Господарського суду Києва від 23 травня 2008 року, а отже визнав його незаконним. За наслідками повторного розгляду справи рішенням цього суду від 4 серпня 2010 року товариству відмовлено у визнанні права на вищезазначені земельні ділянки з підстав відсутності рішення Київської міської Ради.
У подальшому постановою Окружного адміністративного суду Києва від 15 травня 2011 року, рішення Київради 2010 року про надання Київ-Терміналу в оренду 7,74 га Харківської площі визнано протиправним та скасовано. Чому? А саме через порушення вимог законодавства: поданий на затвердження Київради проект відведення земельної ділянки не погоджено із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини, не проведено державну експертизу землевпорядної документації, не прийнято рішення про зміну цільового призначення земельних ділянок, які відносились до земель лісогосподарського призначення. Тобто, не зроблено геть нічого, що б відповідало чинному порядку та інтересам громади.
Коли щось робиться із порушенням встановлених законом норм, то таким діям має бути дана оцінка з точки зору наявності ознак адміністративного правопорушення або кримінального злочину.
Маємо факт визнання протиправними та скасування дій Київради щодо укладання договору оренди з Київ-Терміналом через численні порушення вимог законодавства, який порушує публічний порядок та вчинений з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства. Логічним висновком було б припустити, що по-перше, ситуація має стати предметом розслідування компетентними органами правопорядку, і, по-друге, вважати, що всі наступні правочини, що базуються на визнаних протиправних рішеннях – також є незаконними. У мене відсутня інформація, чи розглядалися компетентними органами з цієї точки зору рішення Київради та наступні правочини. Припускаю, що цього не сталося.
Але, чи не має бути дана оцінка всім наведеним обставинам слідчими органами та судами з точки зору законності дій всіх посадових осіб, що приймали безпосередню участь в укладанні цих угод? Зокрема, посадовим особам товариства, яке намагалось без рішення Київради та з використанням суду отримати незаконне право на земельну ділянку значно більшої площі, ніж передбачалося інвестиційним договором, посадовим особам КМДА, які не оскаржили очевидно незаконне рішення суду та суддям, які виносили таке рішення.
За статтею 228 Цивільного кодексу України угода, що порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства – визнається нікчемною. Незаконним рішенням Київради товариству були виділені земельні ділянки, площею, що не відповідають умовам інвестиційного договору із земель лісогосподарського призначення без зміни цільового призначення. Рішення не було погоджено з органом по земельним ресурсам, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, що також суперечить інтересам суспільства, у даному випадку – громади.
Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном територіальної громади (за моїм припущенням, не виключено, що спочатку це були земельні ділянки, а зараз гроші у особливо великому розмірі). Всі ці послідовні дії з метою отримати або земельні ділянки або кошти громади від початку вчинення першої дії і до цього часу, за припущенням, можуть мати мету все ж таки досягти успішного для товариства кінцевого результату.
У випадку доведеності такої незаконної мети не можуть вважатися збитками кошти, витрачені товариством у зв'язку з виконанням нікчемної незаконної угоди, та ще враховуватися упущена вигода. Навпаки – у дохід держави за рішенням суду має йти усе витрачене. Однак, замість визнання договору оренди земельних ділянок 2010 року недійсним та таким, що порушує публічний порядок та суперечить інтересам громади, Київрада 2 жовтня 2013 року чомусь віддала перевагу розірванню цього договору з товариством, а крім цього погодилась відшкодувати товариству збитки чи запропонувати нові земельні ділянки.
Далі – ще "краще". Через два місяці, у грудні 2013, на початку Революції гідності між Київрадою, Київ-Терміналом, КМДА було укладено додаткову угоду, за якою сторони підтвердили, що інвестором понесені витрати, які будуть включені до складу збитків, що підлягають відшкодуванню у повному обсязі. Порядок, строки та спосіб відшкодування збитків домовилися визначити шляхом укладення ще одного правочину протягом 30 діб.
Далі, як відомо, був Майдан. І сторони повернулися до вказаного питання через 3 роки, у 2016 році. Київ-Термінал замовив проведення експертизи та отримав звіт ДП "Бейкер Тіллі Україна Консалтинг", за результатами якого нараховано $24 млн прямих збитків та $74,05 млн – упущеної вигоди. У відповіді на звіт, у січні 2017 року, Департамент економіки та інвестицій КМДА (вже за часів, коли мером Києва був Віталій Кличко, а не Леонід Черновецький), знову запропонував товариству розглянути пропозиції щодо відведення інших земельних ділянок та провести нараду з питань відшкодування витрат.
Київ-Термінал же звернувся до суду з позовом про стягнення збитків виключно у межах укладених Київрадою та Департаментами виконавчого органу КМДА останніх угод 2013 року, що стали наслідком незаконних та скасованих судами рішень.
Дивно, чи не так? Дивно, якщо не припустити, що певні посадові особи з обох сторін могли бути зацікавлені в таких угодах, що суперечать публічному порядку та інтересам громади Києва і суспільству в цілому. Якщо припустити, що такі дії з обох сторін є продовженням однієї схеми, спрямованої на незаконне отримання в оренду на 25 років земельних ділянок громади, а після того, як реалізувати цю схему не вдалося, метою стало вилучення із бюджету міста грошей у особливо великому розмірі, або отримання іншої земельної ділянки, тоді цілком логічно.
Під час повномасштабної війни, коли кожна копійка має значення, у випадку, якщо мої припущення підтвердяться, це виглядає особливо цинічним та аморальним.
Я нічого не стверджую. Без рішень суду немає винних. Я навіть не називаю прізвищ осіб, які підписували всі наведені документи та угоди. Але дуже б хотілося, нарешті, отримати висновок компетентних органів з поставлених питань, а також з питань, які так хвилюють зараз кожну свідому людину. Чи зможемо ми жити в суспільстві, де не будуть панувати корупція, нечесні чиновники та судді, де законні інтереси кожного громадянина, кожної громади, країни будуть враховуватися, де кожний може сподіватися на справедливість у вирішенні будь -якого питання?
Товариство Київ-Термінал є резидентом України, його посадові особи – громадяни України. Згідно ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Тим більш, що кожна із сторін має юридичний супровід, а невідповідність укладених угод чинному законодавству, що визнано рішеннями судів, та суперечність цих угод інтересам Київської громади є, на мою думку, досить очевидною.
І на завершення. За наявною в Міністерстві юстиції інформацією, що надана у відповіді на запит редакції порталу "Телеграф" (No 75472/89716-33-23/35.3 від 12.06.2023), бенефіціарний власник компанії-позивача Тамаз Сомхішвілі до 2018 р. неодноразово перетинав державний кордон України за різними російськими паспортами. А Державна міграційна служба анулювала посвідку на його проживання в Україні ("Економічна правда" 30.05.2023 р).
Однак у цьому матеріалі пропоную абстрагуватися від теми щодо самого Сомхішвілі, і зосередитися виключно на законності вимог товариства до громади міста, а також на перевірці ознак можливої змови позивача із місцевою владою.
Прошу розглядати цю публікацію як звернення до компетентних органів правопорядку.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
