Нервова реакція Юлії Латиніної (російська журналістка в еміграції) свідчить про те, що розслідування проти російського бізнесу і олігархів Кремля треба посилити
Російський бізнес, діяльність російських корпорацій, компаній та олігархів за кордоном важливо відстежувати і маркувати, як би цей бізнес і його власники себе не камуфлювали. Треба знаходити афільовані зв'язки з компаніями-прокладками і підставними фуксами у ланцюжках, що створюють російські олігархи. Цим мають займатись правоохоронні органи різних країн, спецслужби і журналісти-розслідувачі. Днями заступниця Генпрокурора США Ліза Монако повідомила, що Сполучені Штати вже наклали арешт на більш як $1 млрд приватних російських активів у інших країнах.
Реакція російської журналістки й письменниці Юлії Латиніної на роботу українського журналіста Михайла Ткача є знаковою. Вона синхронізується з політикою Кремля: путінський общак (як це явище назвав Максим Мирович) за кордоном має працювати в тиші. І жодні українські розслідувачі не повинні йому заважати своєю раптовою появою. Це вкрай важливо для путінського режиму й сучасної Росії.
Російський бізнес в різних країнах може підтримувати будь-які форми дестабілізації, інспіровані протести і заворушення, підгодовувати різні анти-західні течії, політиків і всіляких блогерів. Про мережі російських шпигунів, агентів, хакерів і провокаторів у ФРН, наприклад, писали журналісти німецького видання "Шпігель". І зовсім не обов'язково возити цим агентам впливу валізи з грошима з Москви. Це складно і небезпечно. В концепції Кремля осередки російського впливу за кордоном мають бути на самофінансуванні. Бізнес-імперію Віктора Медведчука в Україні з активами у різних секторах економіки України, в тому числі у нафто-газовій, пам'ятаєте? А групу телеканалів Медведчука-Козака, по-суті, регіональних філій російських телеканалів, погано замаскованих під українські опозиційні медіа, теж не забули? На каналах Медведчука навіть російську пропаганду поширювали синхронно з аналогічними російськими дезінформаційними кампаніями. Наприклад, про американські біолабораторії в Україні. Схоже, все було скоординовано з єдиного центру. Який знаходиться на Луб'янці у Москві.
Великий російський бізнес і російські олігархи завжди були пов'язані з Кремлем. У вибудуваній Путіним системі інакше і не могло бути. Великий бізнес Росії – це продукт домовленостей з діючою російською владою. Тож пошук активів російських корпорацій, компаній і олігархів має бути одним із важливих напрямків роботи українських медіа. І, судячи з нервової реакції тієї ж Латиніної, процес іде у правильному напрямку. Зусилля з розшуку, ідентифікації та внесення у бази даних інформації про російські активи за межами Росії, як і місця перебування російських олігархів, мають бути поглиблені, розширені і посилені. Адже російський фактор в економічному полі інших країн може становити загрозу для всієї євро-атлантичної цивілізації, ЄС і НАТО.
А "хорошіє русскіє" по-різному себе проявляють. Алєксєй Вєнєдіктов хоч і сидів значну частину свого життя на грошах "Газпрому", прийняв у Німеччині премію за "свободу слова". Від грошей і слави головред "Еха Москви" не відмовляється, хоч би з якого боку вони надходили. Хоч від Газпрому, хоч від німецьких фондів, які, як і Папа Римський, намагаються поєднати росіян і українців на одній сцені. Віктор Шендерович розповідав про "плєщущій украінскій нацизм". А Юлія Латиніна роздратована активністю українського журналіста-розслідувача Михайла Ткача щодо яскравих представників великого російського бізнесу за периметром колючого дроту путінської росії.
І все це – сигнали, які додають штрихів до портрету російської ліберальної інтелігенції. За умов правильного тлумачення цих сигналів, удари по вибудуваній Путіним системі можна і потрібно посилити. І зробити те, на що не здатні російські ліберали і наближені до них особи. Які не сформували власні армії для знесення путінського режиму. Натомість, продовжують повчати українців – що і як їм треба робити. Перебуваючи явно не на лінії вогню і спротиву російській диктатурі, а в зручних і комфортних для життя країнах – здебільшого Європи, Америки та Ізраїлі.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
