Продовження епопеї з інвестором, або як врятувати бюджет міста за рахунок винних осіб (поки за припущенням)
Починаючи з червня 2023 р. (перша публікація 29 червня 2023 р. під назвою "Куди підуть майже 100 мільйонів доларів з бюджету Києва під час війни", друга 10 липня 2023 р. під назвою "Куди підуть 100 000 000 доларів з бюджету Києва під час війни? Заява в прокуратуру") я намагаюсь привернути увагу органів прокуратури та антикорупційних органів до подій, які розпочались у 2007 році та судових процесів, які тривають до цього часу.
Джек-пот у цій судовій справі – 100 000 млн. доларів з бюджету міста, а може бути вже й більше за рахунок зростаючих витрат, пов'язаних з судовими процесами.
Друга публікація, яку я просив вважати заявою до прокуратури, фактично залишилась без реагування. Співробітник Шевченківського управління поліції ГУНП у м. Києві телефоном повідомив, що до управління надійшов лист від Прокуратури м. Києва із вказівкою щодо вивчення обставин, викладених мною в попередніх публікаціях і листах-зверненнях до Київської прокуратури й Офісу Генерального прокурора. Із подальшого спілкування з цим представником оперативного відділу поліції Шевченківського р-ну м. Києва з'ясувалось, що слідчий відділ не знайшов підстав для відкриття кримінального провадження.
Не виключено, що для правоохоронців 100 млн доларів – це зовсім мізерна сума, про яку взагалі не варто хвилюватися, та й для керівництва міста мабуть вона має несуттєве значення. Особливо, в умовах війни, коли кожна копійка має працювати на нашу перемогу. А може у міста є інші мотиви не реагувати на ці публікації?
Власником ТОВ "Київ -Термінал" є Т. Сомхішвілі.
За наявною в Міністерстві юстиції інформацією, що надана у відповіді на запит редакції порталу "Телеграф" (No 75472/89716-33-23/35.3 від 12.06.2023), бенефіціарний власник компанії-позивача Тамаз Сомхішвілі до 2018 р. неодноразово перетинав державний кордон України за різними російськими, а не британськими паспортами.
Державна міграційна служба анулювала посвідку на його проживання в Україні ("Економічна правда" 30.05.2023р.).
Я не приводив би знову цю інформацію, якби в публікації журналу "Форбс" та у виступі в суді представника товариства не стверджувалось, що належні Т. Сомхішвілі компанії співпрацюють з українськими компаніями, які входять до холдингу "Укроборонпром".
Ця інформація виглядала такою суперечливою, що я надіслав 8 вересня 2023 року з цього приводу журналістський запит до АТ "Українська Оборонна Промисловість" (спадкоємець концерну "Укроборонпром").
Із наданої відповіді від 14 вересня 2023 року вбачається, що такої співпраці не існує.
Що це – помилка або продумана позиція захисту? Є над чим поміркувати. І це також компетенція уповноважених органів.
Однак, у цьому матеріалі, як і раніше, я пропоную абстрагуватися від теми щодо самого Сомхішвілі, і зосередитися виключно на законності вимог товариства до громади міста, та на перевірці правоохоронними органами можливих ознак наявної тривалої корупційної схеми.
Така увага до справи і неупереджене та об'єктивне розслідування сприятимуть, у першу чергу, інтересам громади міста, а по друге – самих учасників судового процесу, які зможуть довести (або не довести) обґрунтованість своїх вимог.
Нагадаю головні факти, наведені у Постанові Верховного Суду від 13.10.2021 р. у справі N910/17647/18, якою скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 р. про відмову у позові, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, де вона і перебуває до цього часу, остаточне рішення ще не прийнято.
Розпорядженням КМДА N448 від 17 квітня 2007 року ТОВ Київ-Термінал було визнано переможцем конкурсу із залучення інвесторів для комплексної реконструкції Харківської площі. Головному управлінню економіки та інвестицій доручалося укласти інвестиційний договір з переможцем та звернутись до Київради про надання згоди на розробку проєкту землеустрою про відведення земельної ділянки; одночасно ГУ містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, ГУ охорони культурної спадщини, санітарно-епідеміологічній станції, управлінню охорони навколишнього природного середовища, ГУ земельних ресурсів доручалося забезпечити розгляд проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та підготувати проєкт рішення Київради про затвердження цього проєкту та передачу визначеної земельної ділянки в оренду для реалізації інвестиційного проєкту. Чи був підготовлений такий проєкт рішення уповноваженими особами, невідомо. Скоріш за все, ні. Оскільки він не згадується в судовому рішенні ВС.
15 травня 2007 року був укладений інвестиційний договір між ГУ економіки та інвестицій (Департамент економіки та інвестицій, організатор конкурсу) та інвестором, Київавтодором і Київським метрополітеном, за яким товариство зобов'язалося здійснити інвестування проєкту власними та/або залученими коштами.
Передбачалось, що реконструкція Харківської площі та будівництво об'єкта інвестування буде здійснюватися згідно з схемою Генерального плану розташування об'єкту інвестування. Загальна орієнтовна площа земельної ділянки складає 4,6 га, яка буде оформлена на праві оренди строком на 25 років.
На виконання договору товариство (інвестор) звернулось до Київської міської ради з клопотанням про надання в оренду земельної ділянки, на що 14 серпня 2007 року отримало згоду Київського міського голови на розроблення документації із землеустрою щодо передачі ділянок.
У березні 2008 року Київ -Термінал звернувся до Київради з проханням укласти договір оренди землі. Але не дочекавшись рішення Київради, спрямувало до суду позов з вимогами про зобов'язання Київраду укласти договір фактично на умовах товариства (а не інвестиційного договору).
Рішенням господарського суду від 23.05.2008 року мету було досягнуто, позов задоволено. Орган місцевого самоврядування (яким на виконання його повноважень не приймалось рішення по сутті) за допомогою суду було примушено передати товариству належну громаді земельну ділянку в оренду, всупереч встановленому публічному порядку та дотримання процедури прийняття такого рішення.
Цікаво, що Київська міська Рада це рішення не оскаржила, (що, за моїм припущенням, виглядає як незаконна схема з боку посадовців – як учасників процесу, так і суду).
На підставі цього рішення Київрада 14 вересня 2010 року уклала з товариством договір оренди, за яким інвестор прийняв в оренду земельні ділянки, площею 7,74 га (замість 4.6 га, як передбачалось умовами інвестиційного договору та Генеральним планом міста). Договір очевидно суперечив умовам тендеру. Виглядає, що тому і знадобилось судове рішення, щоб узаконити цей договір.
У публікаціях я ставив питання: чи може вважатися таким, що відповідає публічному порядку договір оренди ділянок, площа яких майже вдвічі більша, ніж передбачено умовами інвестиційного договору? Та чи має товариство право вимагати відшкодування збитків, витрачених на замовлений ним на свій розсуд та на своїх умовах проєкт відведення земельних ділянок, який не відповідає умовам інвестиційного договору та Генеральному плану міста, укладеного всупереч діючому публічному порядку, не погодженого із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини, щодо якого не проведено державну експертизу землевпорядної документації, не прийнято рішення про зміну цільового призначення земельних ділянок, які відносились до земель лісогосподарського призначення?
Чи дійсно міг інвестор та службові особи створеного ним в Україні товариства не знати про ці численні порушення, намагаючись вирішувати необхідні для них преференції в судах всупереч чинному законодавству, або ж добре всі все розуміли та йшли на це свідомо, адже інвестор волів отримати суперприз – велику площу в столиці України.
Такі ж питання, що похвально, виникли у Генеральної прокуратури, за ініціативою якої Вищий Господарський суд України постановою від 7 липня 2010 року задовольнив касаційне подання заступника Генерального прокурора та скасував незаконне рішення Господарського суду Києва від 23 травня 2008 року. За результатами повторного розгляду справи рішенням цього ж суду від 4 серпня 2010 року товариству відмовлено у визнанні права на вищезазначені земельні ділянки з підстав відсутності рішення Київської міської Ради.
У подальшому постановою Окружного адміністративного суду Києва від 15 травня 2011р. рішення Київради 2010 року про надання Київ-Терміналу в оренду 7,74 га земельних ділянок визнано протиправним та скасовано через порушення вказаних вимог законодавства: подання проекту відведення земельної ділянки без погодження із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини, через не проведення державної експертизи землевпорядної документації, без прийняття рішення про зміну цільового призначення земельних ділянок, які відносились до земель лісогосподарського призначення.
У кожній правовій державі при встановленні таких кричущих порушень, у першу чергу, має бути дана оцінка компетентними органами з точки зору наявності ознак у діях заінтересованих осіб корупційних ризиків та відповідно складу кримінального правопорушення.
Логічно припустити, що ситуація мала стати предметом розслідування компетентними органами, оскільки всі наступні правочини базуються на визнаних судами протиправних рішеннях, а тому є незаконними. На жаль, цього не сталося.
Не має інформації, що вказаним фактам дана оцінка слідчими органами з точки зору законності дій посадових осіб, що приймали участь в укладанні цих угод. Зокрема, посадовим особам товариства, яке намагалось без рішення Київради та з використанням суду отримати незаконне право на земельну ділянку значно більшої площі, ніж передбачалося умовами інвестиційного договору, посадовим особам КМДА, які не оскаржили незаконне рішення суду та суддям, які виносили таке рішення.
За статтею 228 Цивільного кодексу України угода, що порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства – визнається нікчемною.
Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном територіальної громади. За моїм припущенням, спочатку метою було отримання земельних ділянок за межами умов інвестиційного договору та Генерального плану міста, а зараз – гроші у особливо великому розмірі, нараховані у вигляді понесених товариством збитків та упущеної вигоди, вимоги яких сформульовано пізніше і залишаються невирішеними судом до цього часу.
Думаю, що не лише мене, а й членів громади цікавить відповідь на питання: чи можуть вважатися збитками кошти, витрачені інвестором у зв'язку з виконанням незаконної угоди, та ще й до цього упущена вигода? Однак, замість визнання договору оренди земельних ділянок таким, що порушує публічний порядок та суперечить інтересам громади, Київрада 2 жовтня 2013 року віддала перевагу розірванню цього договору з товариством та погодилась відшкодувати збитки або запропонувати нові земельні ділянки.
У грудні 2013, на початку Революції гідності, між Київрадою, Київ-Терміналом, КМДА було укладено додаткову угоду, за якою сторони визнали, що інвестором понесені витрати, що будуть включені до складу збитків, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі. Порядок, строки та спосіб відшкодування збитків домовилися визначити шляхом укладення окремого правочину протягом 30 діб.
Далі була Революція Гідності. І ось, через 3 роки, у 2016 році, сторони повернулись знову до цього питання. Київ-Термінал отримав звіт ДП "Бейкер Тіллі Україна Консалтинг", за результатами якого нараховано $24 млн прямих збитків та $74,05 млн – упущеної вигоди. У відповіді на звіт, у січні 2017 року, Департамент економіки та інвестицій КМДА (вже за часів правління містом Віталієм Кличком) запропонував товариству розглянути пропозиції щодо відведення інших земельних ділянок та провести нараду з питань відшкодування витрат.
Однак, Київ-Термінал знову звернувся до суду з вимогами про стягнення збитків у межах угод 2013 року, укладених на підставі незаконних та скасованих судами рішень.
Якщо припустити, що такі дії є продовженням незаконної схеми, спрямованої на незаконне отримання земельних ділянок, площею значно більшою, ніж передбачалось Генеральним планом, та умовами інвестиційного договору, а після не реалізації такої спроби метою стало вилучення із бюджету міста грошей у особливо великому розмірі, жодного дисонансу не виникає, йдеться, очевидно, виключно про особисті інтереси.
Згоден, що без рішень суду немає винних. Але я не вбачаю жодного інтересу з боку правоохоронців та посадовців міста поставити крапку в цьому питанні і нарешті провести об'єктивне та неупереджене досудове розслідування з усіх фактів, наведених у постанові Верховного Суду від 13.10.2021 р. у справі N910/17647/18.
До того ж я не бачу жодного інтересу з боку самого інвестора, власника товариства Київ -Термінал Тамаза Сомхішвілі, який в інтерв'ю журналу "Фобс" скаржиться на порушення його прав в Україні, домогтися такого розслідування, за наслідками якого і суду буде краще орієнтуватися.
До речі, буде дуже корисно розібратися, на що витрачено 24 з гаком мільйони доларів (збитки товариства), про які йдеться в публікації журналу "Форбс".
Товариство Київ -Термінал є резидентом України, його посадові особи – громадяни України. Кожна із сторін має юридичний супровід. Невідповідність укладених угод чинному законодавству, що визнано рішеннями судів, які набули законної сили, та суперечність цих угод інтересам Київської громади, на моє припущення, є достатньо переконливою.
Стежимо за продовженням цього цікавого, на мій погляд, серіалу з багатьма учасниками та квестами.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
