Голод, руїни, вбивства – Росія робитиме те, що робила й раніше – її треба зупинити. Про Премію імені Джеймса Мейса, його роботи і зв'язки з сьогоденням

Шановні друзі! Ви, мабуть знаєте, що в ці останні дні листопада 2023 року мене нагородили премією імені Джеймса Мейса - американського історика і публіциста, дослідника Голодомору в Україні, який став, як каже ініціаторка премії – головна редакторка газети "День" Лариса Івшина, справжнім політичним українцем.

В ці дні ми з вами згадуємо мільйони вбитих штучним голодом українців. І тому маємо зробити все, щоб зупинити сучасну російську чуму, яку Москва хвилями насувала на Україну – у вигляді голодоморів, репресій, погромів української інтелігенції. У зв'язку з цим дозвольте поділитися з вами своїми міркуваннями про зв'язок історії з сьогоденням і висновками, які ми робимо, або маємо зробити.

Перш за все, дякую за визнання й високу нагороду – премію імені Джеймса Мейса. Американець, нащадок індіанців, точно зауважив, що в Україні майже кожна родина втратила когось із близьких під час штучно організованого радянською росією голоду в Україні.

Я це знаю на прикладі своєї сім'ї. Мама моєї мами – моя бабуся, яка мешкала в центральній Україні повільно помирала від голоду вже після 2-ї Світової війни, в повоєнній хвилі штучного голоду в Україні. Коли Сталін прийняв рішення знову вивести хліб з України, аби втримати під контролем країни "соціалістичної співдружності". Мою, тоді молоду бабусю, яка була значно молодшою, аніж я тепер, не врятувало й те, що її чоловік бився з нацизмом, дійшов до східної Німеччини, де і загинув. В сім'ї батька моєї дружини Лесі було одинадцять дітей (тоді українські сім'ї були багатодітними), Голодомор вбив дев'ятьох. Уявіть собі масштаби нищення української нації тодішньою радянською росією.

Голодомор 30-х років сконструювали у Москві, аби втримати Україну в складі імперії, і для збереження особистої влади Сталіна. Сучасна війна росії проти України спрямована на те ж саме: втримати Україну прив'язаною до путінської росії й на втримання особистої влади російського диктатора – владіміра путіна. У цьому плані – нічого нового. Росія знову намагається організувати в Україні штучний голод. Російські ракети і дрони б'ють по об'єктам інфраструктури, логістичним центрам, хабам, у яких зберігається стратегічний запас продовольства. В результаті російського вторгнення сотні тисяч гектарів української землі перетворено на непридатні для вирощування врожаїв і вкриті воронками від бомб і снарядів, тотально заміновані території. Росіяни розорюють українські агропідприємства і вивозять на росію сільськогосподарську техніку – трактори, комбайни, тощо. А вантажівки передають російській армії, маркуючи їх знаками війни "Z" для підвозу боєприпасів і живої сили на лінію фронту. Це все – спланована політика створення штучного голоду.

Як і чому росіяни посміли і наважились на те, щоби спробувати повторити геноцид проти українців знову? Джеймс Мейс свого часу помітив, що в Україні чимало говорять про "важку спадщину тоталітаризму й геноциду, але реальних кроків до її щасливого майбутнього робиться дуже мало". Пострадянські перефарбовані комуністи, які керували Україною, заперечували Голодомор і просували проросійські наративи в підручники й псевдо-історичні дослідження. Вони продовжували відбілювати злочини росії і підігрувати ворогу.

П'ятихвилинний виступ Джеймса Мейса в українській Верховній Раді супроводжувався образами й криками перефарбованих комуністів. Але американський історик і він же – політичний українець пробив ці нагромадження брехні, зробивши звіт для Конгресу Сполучених Штатів Америки. І це був початок визнання геноцидом проти українців злочинів росії на рівні парламентів різних країн світу. Джеймс Мейс був першопрохідцем у поширенні цієї правди, про яку за кордоном майже нічого не знали. Й він був серед перших іноземців, хто винесли питання геноциду проти українців на світовий рівень.

Цими днями, наприкінці листопада 2023 року всі провінції Канади визнали Голодомор геноцидом.

Сьогодні росіяни знову прийшли в Україну. Щоб нас вбити. Вбити принизливо. Зброєю, ракетами, дронами, голодом і тортурами. Але у народу України і його збройних сил були і є інші плани. І ці плани – означають життя для окремих людей і всієї нації. Українці погнали ворога від Києва, від Харкова, від Херсона. Погнали так, що росіяни в паніці кидали сотні одиниць бронетехніки. Зараз іде важкий і виснажливий контрнаступ. І ми точно затямили цей урок історії. Найкращою гарантією того, що геноцид і вбивства українців ворог не зможе повторити, є сильні Збройні Сили України. Всі наші Сили Оборони. Це гарантія того, що українців не вбиватимуть голодом, й не посталять на коліна, щоб пустити кулю у потилицю з чекістського маузера. Бо у нас інші плани на життя.

Що потрібно зробити?

Що потрібно, щоб нейтралізувати ворожі плани і реалізувати свої? Зрозуміти уроки історії. Ми маємо не допустити, аби нашу країну послаблювали зсередини. Аби замість ракет нація працювала на маєтки олігархів. Ми маємо згадати, що вміємо виробляти танки, артилерію, кораблі, літаки, ракети. А не лише продавати сировину, бо це найкоротший шлях до швидкого збагачення окремих "сімей", які вважають Україну своєю власністю. А щоб це згадати пошвидше, ми маємо створити справжні, ефективні державні інституції.

Ми маємо підтримати наступ Сил Оборони швидким створенням сучасної, сильної держави із справжніми, а не імітаційними інститутами. Ми ніколи не віддаватимемо ворогам свою зброю (пам'ятаєте, як Україна, в часи президента Кучми, передала росії крилаті ракети й стратегічні бомбардувальники – в рахунок оплати "боргу за газ"?) й не дамо ввести себе в оману піснями сирен про мир і пацифізм. Ці сирени "гарно" співають. Але після цих співів ми з вами чуємо сирени повітряної тривоги. Україна, аби вижити, має бути озброєною сучасними типами зброї так, як їжак озброєний голками. З навченим користуватися цими типами зброї народом. Світ жорстокий і цинічний. Принаймні, та його частина, звідки до нас приходить горе і руїна. За першої ліпшої нагоди вороги знову спробують нас розірвати і вбити. І ми маємо бути до цього готовими. Бути готовими не дозволити їм це зробити в черговий раз.

Джеймс Мейс знав, що історія має вчити. Адже "інших народів історія навчала, завдяки їй вони захищалися".

Я вірю в те, що ми разом виконаємо нашу місію. Щоб справжній жах супроводжував наших ворогів лише при думці про вбивство і геноцид українців. Вони мають знати, якою буде відповідь. Що у нас ніхто не відбере право на самозахист. Це мають розуміти й партнери України. Бо це наше природнє право. І я хочу, щоб наші вороги знали: ми нічого не забули. І вони відповідатимуть за геноцид проти українців.

Ми довго дискутували щодо національної ідеї. Було багато сказано про європейське майбутнє України, про сильну економіку і правову державу. І все це правильно. Це – все інструменти для досягнення того, що ніколи більше ми не дозволимо вбивати людей голодом, зброєю, брехнею.

Дякую за високу премію імені Джеймса Мейса. Ця відзнака надихає мене і зобов'язує працювати заради нашої з вами спільної мети – сильної, процвітаючої України, підставою для існування якої буде перемога України у цій несправедливій і неспровокованій війні, яку веде росія проти українського народу і української держави. Закликаю вас зробити максимум зусиль для нашої Перемоги.

Слава Україні!

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.