Обійми Гендиректора МАГАТЕ Рафаеля Гроссі із загарбниками Запорізької атомної станції: "стокгольмський" синдром чи службова необхідність?
Історія обіймів і поцілунків з російськими воєнними злочинцями, вбивцями і окупантами триває. Після президента Азербайджану Ільхама Алієва, який дружньо приймав російського диктатора Владіміра Путіна, і президента Монголії Ухнаагійна Хурелсуха, який урочисто розстелив килими розшукуваному Міжнародним кримінальним судом Путіну, естафету підхопив Гендиректор МАГАТЕ Рафаель Гроссі. Звісно, хтось може сказати – мовляв, це політика. Нічого не вдієш – доводиться ручкатися і обійматися із міжнародними злочинцями, які захопили атомну станцію. Щоб вони там нічого не підірвали. Можливо, Гроссі потім довго відтирає руки після всіх цих обіймів дезінфікуючою речовиною і тихенько блює в унітаз у своєму номері. Але це лише припущення. Точно ж відомо, що в жодних дипломатичних протоколах не прописані радісні емоційні обійми, ніби на зустрічі старих добрих друзів.
У мене лише одне питання до всіх, хто демонструє свою неприховану дружню прихильність до окупантів, в тому числі це питання й до Генерального директора МАГАТЕ Рафаеля Гроссі: вони що, справді не розуміють, що легалізують своєю поведінкою терористів? Показують всьому світові, що це можливо: піти війною на мирну країну, вбивати і калічити людей, в тому числі – дітей і вагітних жінок, захопити атомну станцію і... до тебе з обіймами бігтимуть президенти і генеральні секретарі, простягаючи загарбникам навіть не одну, а дві руки (це на замітку знавцям протоколів – дві руки для привітання це не забагато, згідно існуючого етикету?), радісно і збуджено обійматимуть і плескатимуть по спині ніби своїх рідних?
Пане Гроссі, сподіваюсь, вам цей текст покажуть. Спробуйте, будь ласка, трохи вгамувати власний "Стокгольмський синдром", будь ласка. Бо на вас дивляться багато людей. І у них може виникнути, сподіваюсь, хибна думка про те, що керівництво такої поважної організації як МАГАТЕ з симпатією і по-дружньому ставиться до тих, хто захоплює атомні станції. А це вже небезпечно. Тому що може стимулювати ядерних терористів до наступних дій. Дуже не хотілося б, щоб моральну спів-відповідальність за прояви ядерного тероризму на планеті уважні спостерігачі поклали б й на саме МАГАТЕ. Тому що це буде остаточною руйнацією світової системи безпеки, та ще й в такій чутливій галузі.
Так, Гендиректор МАГАТЕ має відвідувати захоплену Росією атомну станцію. І, наскільки це можливо, здійснювати інспекції. Але, на мою думку, атмосфера, в якій це відбувається, теж має значення. І демонстрація дружнього і теплого ставлення до, по суті, ядерних терористів, дещо дивує. Це може наштовхувати на думку, що за такої атмосфери об'єктивна оцінка ситуації може бути ускладненою. Адже не є секретом, що російські спецслужби – ФСБ і ГРУ Міністерства оборони Росії мають достатні ресурси для спроби здійснення впливу на політиків і посадовців різних рівнів в різних країнах світу. І вони знають, як такі впливи здійснювати – з метою отримання результатів, які задовольняють сторону-окупанта. Тож варто, як на мене, не переходити певні межі у спілкуванні з тими, хто вперше в історії людства захопив найбільшу атомну станцію цілого континенту і незаконно здійснює управління нею.
Мені доводилось чути версію про те, що теплі стосунки з Путіним чи його підлеглими, присутність на прийомах і банкетах, які влаштовує країна-агресор, дружні вечірки і радісні обійми можуть сприяти вирішенню певних чутливих питань. Думаю, це від лукавого. Нагадаю вам історичний досвід: запопадливі обійми, присутність на прийомах і надмірна ввічливість з Гітлером та його підлеглими нічого доброго не принесли ані лідерам країн, ані лідерам церков, ані керівникам організацій і компаній, які займались такого типу дипломатією. Сподіваюсь, і зараз так буде. Час розставить все і всіх по місцях. А спогади і фотографії залишаться.
На фото: скріншот з відео.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
