Після "Будапештського меморандуму": війна, окупація територій, ядерні погрози. Світ має дещо згадати
The English version of the article is available at this link.
Далеко не всі люди, які зараз живуть на планеті Земля, пам'ятають, що Україна мала достатні запаси зброї – в тому числі ядерної різних типів, яка виконала б функцію стримування агресії з боку будь-якої країни. Сучасний світ, здебільшого, сприймає Україну як державу, тотально залежну від постачання зброї і боєприпасів країнами-партнерами. Тож деякі відомі вузькому колу політиків на Заході факти варто освіжити й нагадати.
Будапештський меморандум
5 грудня 1994 року цей документ підписали чотири країни: Україна, Росія, США, Велика Британія. Одностороннє роззброєння без надання вагомих гарантій безпеки виявилось поганою ідеєю. Росія вже 11-тий рік веде війну проти України і вже майже 3 роки триває масштабне вторгнення Росії в Україну. Більше того: ядерна Росія погрожує нанести по роззброєній Україні ядерний удар. Російський президент Путін випробував під час удару по Україні ракету-носій, призначену для несення ядерного заряду.
А керівник російської православної церкви патріарх Кірілл проповідує вчення, у якому християни не повинні боятись ядерної зброї і "кінця світу" і повинні бути "воїнами в руках Господа".
"Право" ядерних країн на війну дорівнює безправ'ю і вразливості без'ядерних
Росія демонструє приклад нападу і масштабної війни ядерної країни проти без'ядерної. Більше того: Кремль вже долучив у якості союзників і помічників до цієї війни проти без'ядерної держави своїх друзів, які також володіють ядерною зброєю і ядерними технологіями. Це поганий сигнал для решти світу.
Будапештський меморандум Україна підписала з Росією, США і Великою Британією у 1994 році в обмін на передачу ядерної зброї, включно з тактичною, Російській Федерації. Зокрема, у документі сказано наступне:
"Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої
Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки
підтверджують їх зобов'язання утримуватися від загрози силою чи її
використання проти територіальної цілісності чи політичної
незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде
використовуватися проти України, крім цілей самооборони або
будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних
Націй ".
Тож роззброєна Україна, для якої, бодай тактична ядерна зброя була б засобом стримування потенційного агресора, вступила у цей світ війн і "хижаків", які полюють за територіями і людьми інших країн, абсолютно незахищеною і маючи в кишені лише Меморандум та сподівання на те, що ядерні країни дотримуватимуться свого слова.
На фото: Президент Росії Борис Єльцин, Президент США Білл Клінтон, Президент України Леонід Кучма і Прем'єр-міністр Великої Британії Джон Мейджор підписують Будапештський меморандум 5 грудня 1994 року. Фото AP.
Якими ж наївними були тодішні політики України, які пристали на умови так складеного і сформульованого Меморандуму, який не покладав жодних зобов'язань на країни, які надавали гарантії, або "запевнення" в англомовній версі тексту цього документу. Обміняти найкращу гарантію власної безпеки на папірець з двох сторінок, на якому стояли підписи керівників України – Леоніда Кучми, Росії – Бориса Єльцина, США – Білла Клінтона і Великої Британії – Джона Мейджора, це був успіх тих політиків, які за всіляку ціну прагнули зменшення на мапі світу кількості країн, які володіють ядерною зброєю. Але цей документ виявився і своєрідною міною уповільненої дії, підкладеною під існування самої держави Україна. Що, не так давно, визнав й один з підписантів цього Меморандуму: 42-й президент США Білл Клінтон. Який пошкодував, що був серед тих, хто примусив Україну до роззброєння. Ось тут пряма мова президента США Білла Клінтона:
Так "працюють" компроміси з ядерними державами
Ядерна держава Росія, яка, згідно тексту Будапештського меморандуму надала Україні гарантії (саме гарантії у російськомовному варіанті Меморандуму) територіальної цілісності і політичної незалежності, у 2014 році окупувала Крим. У громадян і політиків неядерних країн світу не має бути ілюзій щодо того, що методом болісних компромісів неядерна держава може спинити війну й агресію з боку ядерної. У 2014 році популярною була ідея, в тому числі й серед політиків країн НАТО, що Україна не повинна чинити значного спротиву російському вторгненню. Ці наївні і далекі від реалій люди фантазували, що, захопивши Крим, Путін зупинить свої війська. В контексті такого бачення ситуації, Україна практично не чинила збройного опору окупації Росією Кримського півострову. Але такий успіх у війні лише стимулював Путіна до подальшої широкомасштабної ескалації війни й окупації інших територій України на півночі, сході й півдні країни. У березні 2022 року війська РФ дійшли до української столиці. І лише організований збройний опір України відкинув їх від політичного центру країни і дозволив зберегти українську державність.
Якщо світ й надалі перебуватиме у полоні ілюзій про поступки такій країні як Росія, як головному інструменту впливу на неї, це буде означати не засвоєння уроків не лише з часів Мюнхенської угоди 1938 року, підписаної з Гітлером щодо Чехословаччини, а й вже й новітньої доби – окупації Росією українських територій.
Дві ядерні держави (Росія і КНДР), практично ядерний Іран, за фактичної політичної підтримки ядерної КНР – проти без'ядерної України. Як вам такий розклад?
На сьогодні без'ядерна Україна атакована і зазнає вторгнення не лише з боку ядерної Росії, яка, під час роззброєння України, виступила гарантом українського суверенітету й територіальної цілісності. Путін, розуміючи той факт, що Росія не може перемогти українців у бойовому зіткненнях армій двох країн, залучив до війни проти України ще одну ядерну державу: Північну Корею. Крім того, Росія отримує військову допомогу від Ірану, який розробляє ядерну зброю і володіє атомними технологіями. Іран надає Росії не лише ударні безпілотні літаки типу Шахед, якими Росія б'є по Україні, а й технології з їх виробництва. Що дозволило Росії налагодити масове виробництво цих знарядь війни. Але і це ще не вичерпний перелік країн альянсу, який сформувала Росія. Китайська Народна Республіка політично підтримує Росію, що надає росіянам "китайський карт-бланш" на війну проти України. Китай регулярно й демонстративно підтримує таку російську "політику", китайський і російський лідери регулярно зустрічаються, міністерства закордонних справ обох країн повідомляють про дружній характер таких зустрічей, а військові Росії й Китаю регулярно проводять спільні навчання. Тож яку картину ми маємо на сьогодні? По суті три ядерні країни об'єднались у війні проти без'ядерної України. Четвертий ядерний гігант надає політичну підтримку країні-агресору – Російській Федерації. Чи такою має бути поведінка ядерних держав?
Досвід України як застереження для решти світу
Роззброєна спільними зусиллями Росії й лідерів західного світу Україна має стати застереженням для решти без'ядерних держав світу. По-перше: такі країни не убезпечені від нападу на вас ядерної держави. По-друге: допомога країн-партнерів, якщо ви не є частиною колективної безпеки, буде дозованою і обережною. Такою, щоб не розлютити лідера країни, яка на вас напала. Бо у нього є ядерна зброя. А у вас – немає. Треба віддати належне й подякувати країнам, які надають допомогу і підтримують Україну у цій страшній, неспровокованій війні, у якій йдеться про саме існування багатомільйонного народу на сході Європи. За допомогу Україні величезна подяка всім країнам, які таку допомогу надають. Але також важливо розуміти, що цих ресурсів і допомоги не вистачає у війні проти агресора, який з 2000 року (прихід Путіна до влади) систематично готував свою армію і народ до війни, а Україну технічно роззброїли, не надавши достатніх гарантій безпеки.
Тож приклад України має бути сигналом для інших держав і народів. Особливо тих, хто не перебуває під парасолькою спільної з іншими країнами системи безпеки. Ваша сила і найкращі гарантії – в вас самих. Жодна ядерна держава не забезпечить вашої безпеки. А такі країни як Росія, Північна Корея, Іран і навіть Китай, який співпрацює з країною агресором, блокує рішення Ради Безпеки ООН, що засуджують російську агресію й підтримує російських мілітаристів спільними військовими навчаннями, можуть стати факторами, які загрожують існуванню вашої держави. Тож, будуючи стратегію оборони і захисту вашої країни, варто це розуміти і приймати до уваги. Адже від вашої позиції залежить політика ваших країн у сфері оборони й наявність засобів захисту у випадку, якщо хтось захоче стерти вас з мапи світу. Приймайте рішення, які дозволять вас захистити у цьому нестабільному, схильному до масштабного насильства і війн світі. Адже потворні імперії з минулого, ніби величезні рептилії, які захоплюють нові території і харчуються людським м'ясом, не зникли з поверхні планети. Вони хочуть ще більше нових територій і більше їжі з людської плоті і крові.
Дмитро Тузов, журналіст
tuzov.nv2019@gmail.com
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
