Закриття "Голосу Америки" і "Радіо Свобода" послаблює не лише Америку. Це удар по всьому вільному світу
14 березня 2025 року президент США Дональд Трамп підписав указ про максимальне скорочення діяльності та персоналу агентства США з глобальних медіа (USAGM), яке відповідає за роботу медіа за кордоном, зокрема, "Радіо Свобода" і "Голосу Америки". Асоційовані канали ведуть (вели?) мовлення 49 мовами світу. Середньотижнева аудиторія складає приблизно 361 000 000 слухачів і глядачів (за даними видання Нью Йорк таймс). Раніше Ілон Маск закликав закрити фінансовані державою медіа, стверджуючи, що їх "ніхто не слухає".
Свобода за залізною завісою. Як це було
Я слухав "Голос Америки" і "Радіо Свобода" навіть перебуваючи в Радянській армії. Мені вдавалося переховувати маленький радіоприймач "Олімпік" з висувною антенкою, на яку відмінно ловилися західні радіоголоси в ультракороткому діапазоні. СРСР намагався їх глушити, але це була марна справа: варто було покрутити колесо налаштування й знайти іншу гармонічну частоту й вуаля – весь світ був у твоєму навушнику. Це були роки пізнього "совка" – 1986-1988 роки, я служив у російських містах Таганрог і Волгоград, але завдяки "Голосу Америки" й "Радіо Свобода" я знав, що відбувається у мене вдома. Тоді моя рідна Україна переживала найбільшу техногенну катастрофу сучасного світу – аварію на ЧАЕС. Радянська пропаганда намагалась перетворити катастрофу глобального масштабу на дрібний технічний інцидент. Але я знав правду. Також західні радіоголоси першими передали інформацію про кількість жертв зіткнення круїзного лайнера "Нахімов" з балкером "Петро Васєв". І, звісно, я знав всю правду про війну Радянського Союзу в Афганістані. Голоси повідомляли і про "зачистки" гірських селищ, під час яких Москва вбивала всіх, хто там був, включно з жінками і дітьми. І про втрати радянських солдатів, серед яких, на жаль, були й мої співвітчизники з України. І про потоки наркотиків з Афгану у Ташкент. Це коли наркоту переправляли транспортними Іл-76 й Ан-12 у цинкових трунах "на велику землю". Про обсяги і розміри цього наркотрафіку мені потім розповідали люди, які пройшли цю війну. Як розстрілювали каравани з наркотиками і зброєю, перевантажували все це на вантажівки, якими везли важливий вантаж на військові аеродроми під Кабулом. Тобто, згодом я отримав підтвердження з кількох джерел.
Тож рідко коли я завершував свій день в радянській армії без радіоконтакту з вільним світом. Мені вдавалося переховувати радіоприймач – під відламаною дошкою в казармі, під подушкою, або й в солдатській тумбочці. Бо у мене була своя розвідка в штабі, яка інформувала про чергову перевірку приміщення. Я так знахабнів, що почав брати приймач в караули, в тому числі на пост номер 1: до бойового прапору частини. Уявіть собі цей сюр-реалізм: радянський солдат з червоною зіркою на лобі (кокарді) біля червоного прапору, через навушник від приймача, який у підсумку для магазинів, або й в кишені галіфе, приймає сигнал з Вашингтона! Повз мене проходять старші офіцери частини – майори з полковниками, віддають мені честь (насправді-прапору), а я слухаю новини від ідеологічних ворогів. Важко це уявити? Але це було. Щодо ідеології – це був хард кор й хеві метал. Наш замполіт частини полюбляв виголосити чергову героїчну промову перед вишикуваними солдатами на плацу. Він верещав ніби підрізаний кнур: "Ваша задача – вчепитись в горло американському десантнику і вмерти разом з ним!". Навіщо вмирати в 19 років, якщо у тебе є зброя, мені було не зрозуміло. І я одним вухом чув те, що кричав цей червонопикий від хронічного алкоголізму радянський майор, а другим вухом слухав політичного аналітика із студії у Вашингтоні чи Празі. І вже тоді вирішив – якщо почнеться війна з Америкою, я спочатку розберуся з цим істеричним радянським майором, а потім вже буду воювати.
Але одного разу я таки залетів серйозно. Капітан радянської армії С. "застукав" мене на гарячому. Під час сеансу прийому інформації крізь "залізну завісу". "Що, Тузов, ворожі голоси слухаєш?" – чітко чеканячи кожне слово він проголосив страшний вирок. Відпиратися і щось заперечувати було пізно і недоречно – в ефірі лунали позивні "Голосу Америки". Програма для сновид (полуночников). У моїй уяві вже був урочистий розстріл на плацу під барабанний дріб, при повному шикуванні полку. Або, як мінімум, зрізання місцевим особістом (військове КГБ) моїх красивих синьо-жовтих погонів військово-повітряних сил (правда символічно, навіть в радянській армії мої погони були кольорів українського прапору!) і конвоювання у дисциплінарний батальйон. Але нічого цього не сталося. На мій величезний подив, капітан радянської армії нікому НЕ ДОПОВІВ про виявлення ідейного ворога в лавах радянської армії! Скажу вам більше – цей же капітан згодом (у мене ж була своя розвідка в штабі) заблокував моє відрядження в Афганістан, коли звідти приїхав "покупець" за свіжим солдатським м'ясом. Я думаю, що цей капітан теж таємно слухав західні голоси і, можливо, мав свій сентимент до України і тих, хто звідти потрапляв у його частину. До речі, я протягом всієї служби безпомилково визначав людей в радянській військовій формі, які мали ці почуття. Були офіцери і прапорщики, які, ні сіло ні впало, у твоїй присутності починали говорити українською. Або цитували кілька рядків з Шевченка. Чи жартували як Остап Вишня. Це як пароль був. Мовляв, я свій.
Але я дещо відволікся. На жаль, команда Трампа зробила те, що не змогла зробити вся радянська система, яка намагалась заглушити радіомовлення вільного світу. Вся ця сталінсько-горбачовська система була безсилою перед тими, хто доносив правдиві новини за залізну завісу. Сьогодні це зроблено. Фактично, зупинено мовлення "Голосу Америки" й "Радіо Свобода". І це зроблено у розпал інформаційної війни, коли росіяни та їхні партнери вважають інформаційний фронт складовою їхніх гібридних війн, які переростають у повномасштабні вторгнення. Росіяни вкладають мільярди доларів на рік, аби створити свій "русскій мір" в головах громадян різних країн нашої планети. Те, що Америка виходить з глобального інформаційного протистояння російській брехні і пропаганді, яку в Росії штампують на конвеєрах, матиме довготривалі негативні наслідки для Америки. Бо спочатку, як нам всім відомо, було слово. І спочатку в голови людей (в тому числі громадян США) інфільтрують російську дезінформацію. А потім вже йдуть російські танки і летять бомбардувальники та ракети. Від сьогодні не лише Америка стала слабшою і вразливішою. Це удар по всій системі західної оборони. Я певен, що прийде час, і мовлення "Голосу Америки" й "Радіо Свобода" буде відновлено. Але на цей момент росіяни, з їхніми потужними пропагандистськими платформами, отримали несподівану перевагу. Яку тепер мають нейтралізувати медіа і канали решти країн вільного світу. Працюймо активніше й ефективніше, браття й сестри. Різними мовами світу, в усіх діапазонах і на всіх існуючих майданчиках. До повернення в ефір наших побратимів (повторюся – це неодмінно станеться) ми маємо працювати й за них. За нашу і вашу Свободу!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
