Такого в світі ще не було. Ядерні диктатури + президент США Трамп проти безядерної України
Отже, після всього, що ми почули сьогодні від Трампа, коректно сказати, що 4 ядерні країни (РФ, КНР, КНДР й Іран) і президент США – в тій чи іншій формі проти України? Чи не варто поспішати і дати можливість дипломатам вести консультації і робити повороти сучасної історії більш плавними, принаймні, щодо президента США і його адміністрації? Але такого в сучасній історії справді ще не було, щоб відбувалось послідовне цькування і сприяння країні-агресору в знищенні країни, яка, під тиском світової "громадськості" і ядерних держав роззброїлась і заявила про свою приналежність до європейської цивілізації.
Справді, цькувати Україну й стимулювати та підбадьорювати Путіна у війні зовсім не страшно – адже у відповідь на іранські шахеди, якими росіяни кілька років вбивали українців, нічого не прилетить. Ракети, які були на території України утилізовано, а частину передано РФ за програмою демілітаризації України, яку в Москві почали 24 серпня 1991 року, а може й раніше, відстежуючи тенденції до проголошення української Незалежності. Скажу більше: за програмою демілітаризації України, Росія отримала не лише бомбардувальники й крилаті ракети. Було порізано на метал й системи ПРО й ППО, зокрема комплекси С-200, до яких було багато ракет на складах. Запитайте про те, як українські офіцери звертались до тодішнього президента Януковича, аби він не нищив українську протиповітряну оборону, у генерала Ігоря Романенка, який був серед підписантів звернення до тодішнього керівництва країни. Але російська агентура в Україні на всіх рівнях діяла за планом, затвердженим у Москві, сиcтемно і неухильно. Україну роззброювали особливо інтенсивно в часи Кравчука, двох термінів Кучми, та й потім, за всіх інших президентів. Чого варті підриви арсеналів зброї та проблеми з фінансуванням українських ракетних програм.
Але тренд цькування і руйнування України дуже токсичний: намагаючись поліпшити стосунки з Північною Кореєю (бо у неї ж атомна бомба і ракети), Південна Корея йде шляхом, який, ніби бульдозером, проклав президент США Дональд Трамп: звинувачує Україну через висмоктану з пальця проблему – повідомлення президентом Зеленським про передачу двох військовополонених північнокорейських солдатів, яких, у складі північнокорейських підрозділів, друг Путіна Кім Чен Ин відрядив на допомогу своїм російським друзям, аби вони разом з росіянами вбивали українців. Зрозуміло, що це лише причина – щоб буцати Україну ногою і заробити поблажливу посмішку у північнокорейського диктатора. Може, після цього по Сеулу не прилетить північнокорейська балістика?
Які висновки мають зробити українці? Якщо Україна, проти якої грають 4 ядерні автократії плюс президент США, не вистоїть, будьте певні – про нас з вами розповідатимуть світові, що ми тут з вами дітей їли на сніданок, обід і вечерю. І розпинали "мальчіков в трусіках" заради розваги. Принаймні, Дональд Трамп вже прямим текстом шпарить магістральні тези російської пропаганди, ніби він влаштувався на роботу в Кремль помічником Дмітрія Пєскова – речника Путіна, перекладаючи відповідальність за війну з Путіна і Росії на Зеленського й Україну. Їм же всім треба буде виправдати черговий геноцид і воєнний злочин проти країни, визнаної всім світом. Навіть в Європі "путінферштеєри" відсвяткують знищення України святковою вечерею з російським диктатором Путіним. Під русскую водочку і сєлєдочку.
Висновки. Громадяни України пересвідчились, що з друзями у цьому світі (як і в людському житті) – велика проблема. Можуть продати за кілька танкерів з нафтою й ілюзію прожектів від старих і досвідчених КГБ-істів. Тому, мають бути постійними лише власні національні інтереси. Черчилль у цьому був правий. До речі, яскравий приклад – маленька держава Ізраїль в оточенні ворогів.
І ще один висновок – українська держава є непересічним, можливо, унікальним явищем для світової цивілізації. Держава, проти існування якої об'єднались, по суті, чотири ядерні автократії і президент Сполучених Штатів Америки (теж ядерної держави) Дональд Трамп. Такого в світі ще не було.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.




