Два тузи Рената Кузьміна
За всю новітню історію українська міліція мала вісьмох керівників. Вісьмох Міністрів внутрішніх справ. І кожний з них відзначився чимось своїм.
1. Андрій Василишин (1991-1994рр.) Мав глибоку і тремтливу слабкість до юних осіб чоловічої статі. Одним із його фаворитів, приміром, був нинішній народний депутат Олег Ляшко. Міністр його всіляко балував і навіть надав у особисте користування чорну міністерську "Волгу". Ляшку було тоді лише двадцять, і ніжна історія закінчилась не зовсім гарно. "Волгу" МВС він привласнив, продав. За це його засудили до шести років позбавлення волі, а міністр Василишин з об'єктивних був причин змушений піти у відставку.
2. Володимир Радченко (1994-1995рр.) Кадровий офіцер КДБ, який все життя ловив письменників, поетів і робив з них дисидентів. Не встиг пропрацювати навіть року.
3. Юрій Кравченко (1995-2001рр.) Легендарний Юрій Федорович. Міцна особистість. Талановитий оперативник. Повинний був стати спадкоємцем Кучми. Але, на жаль, в нього чи його оточення не зовсім склались взаємини із політиком В'ячеславом Чорноволом та журналістом Георгієм Гонгадзе. Після шести років роботи Кравченко подав у відставку, а невдовзі, за офіційною версією, випустив собі в голову дві кулі.
4. Юрій Смірнов (2001-2003рр.) Це зараз ІСТИНА відома всім, а на початку двотисячних Смірнов із рішучістю генерала стверджував, що Георгія Гонгадзе вбили випадково, і його вбивці, на жаль, вже також мертві. Крім того, за керівництва Смірнова в міліції була виявлена безпрецедентна банда так званих перевертнів у погонах, котрі викрадали бізнесменів заради отримання викупу, після чого жорстоко вбивали. Кримінальна справа за цим фактом досі розглядається судами.
5. Микола Білоконь (2003-2005рр.) Відзначився тим, що за два роки на посаді в кожній області держави встиг побудувати собі дачу і стайню для коней. При цьому постійно мешкав у запасному командному пункті (ЗКП) МВС із однією з народних артисток України, для якої оздобив режимний об'єкт коштовним мармуром. Після помаранчевої революції та зміни влади, будучи справжнім патріотом і офіцером, Білоконь швидко перетнув кордон і отримав російський паспорт. Зараз із конями знову повернувся в Україну.
6. Юрій Луценко (2005-2006, 2007-2010 рр.) Перший цивільний міністр. Збирався пересадити по в'язницях всіх біло-блакитних. Віктор Ющенко виявився проти. І Луценко прославився конфузом у німецькому аеропорті та бійкою із мером Києва Леонідом Черновецьким.
7. Василь Цушко (2006-2007 рр.) Фактично МВС не керував. Після єдиного відданого наказу – про штурм Генпрокуратури "беркутом" – опинився на лаві підозрюваних і втік "на лікування" до Німеччини. Жив там на гроші одеського барона збройних перевезень.
8. Анатолій Могильов (2010 -...) Чинний Міністр внутрішніх справ. Любитель гелікоптерних майданчиків. Отримав від губернатора однієї зі східних областей України у подарунок Cadillac Escalade. (Прізвище починається на "Добк...") Спеціаліст із "забезпечення громадського порядку" в місцях проведення мітингів та масових акцій. Особисто благословив порушення кримінальних справ відносно активістів "податкового майдану".
З усього списку посадити намагаються тільки Луценка...
=============================================================
В документальному фільмі про справу шостого міністра внутрішній справ України ми на ТВі зробили те, що іншим каналам в нинішніх умовах робити заборонено. Підняли тіні минулого, дослідили систему прокурорських доказів, розкрили, хто із влади зустрічався з Луценком прямо напередодні арешту. А також показали двох осіб із найближчого оточення Луценка, котрі дали відносно нього викривальні покази. В справі, яку заступник генпрокурора Ренат Кузьмін називає "справою честі", вони і є ДВОМА ТУЗАМИ. Єдиними.
Готовий до дискусії на http://www.facebook.com/kostiantyn.usov
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
