Хто винен в тому, що на українських дорогах гинуть люди?

26 жовтня 2021 року, Харків. 16-річний водій Infiniti вилітає на червоне світло і на шаленій швидкості зносить Chevrolet, водій якого у результаті гине.

11 листопада 2021 року, Харків. 34-річний водій Land Cruiser збиває двох дітей на зебрі. На диво, вони лишаються живими.



25 листопада 2021 року. Харків. 41-річний водій вантажівки під дією наркотиків (що пізніше довела експертиза) виїжджає на перехрестя на червоне світло та зіштовхується з таксі. Внаслідок ДТП гинуть водій таксі та двоє його пасажирів – 49-річна жінка та 3-річна дитина.



Що у цих трьох аваріях є спільного? Якби ж лише Харків. Спільним є ще те, що двох перших порушників наполегливо намагаються відмазати у судах.

Щороку на українськиx дорогах гине близько 3 тисяч людей. За десять місяців 2021 року, за інформацією Патрульної поліції, сталося 154 тис ДТП, у якиx постраждало майже 25 тисяч людей та 2,5 тисячі загинуло.

Чому ж гинуть люди і хто в цьому винен?

Погані закони? Ні. У лютому 2021 року Верховна Рада ухвалила закон, який суттєво посилив відповідальність за порушення ПДР. Зокрема – за керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння та перевищення швидкості. Також посилюється відповідальність за скоєння ДТП "під мухою" з потерпілим. Тепер загриміти за грати можна на термін від 3 до 12 років. Крім того, закон виключає будь-які інструменти пом'якшення покарання: не можна буде уникнути відповідальності у зв'язку з каяттям, примиренням або переданням порушника на поруки "трудовому колективу" як в радянські часи.

Відповідальність збільшили, а водії як ганяли, так і ганяють. Згідно зі статистикою, озвученою головою патрульної поліції Харкова Аліною Стрижак, лише у Харкові за останній рік на 17% зросла кількість зафіксованих випадків перевищення швидкості.

То де ж не спрацьовує система?

З одного боку, прийняті всі необхідні закони, аби винуватці несли справедливу відповідальність. З іншого – судді просто відпускають їх на волю! Наприклад, частина друга статті 130 Кодексу про адміністративні правопорушення за повторне водіння у нетверезому вигляді передбачає як альтернативу штрафу такий вид покарання, як адміністративний арешт. Тобто, якщо суддя вважає, що на порушника стягнення 34000 грн не вплине, його можуть зачинити на 10 діб "подумати" над своєю поведінкою в ізоляторі. Однак, за даними МВС, з червня було винесено лише 203 таких рішення. В той час як подібних порушень – повторної їзди напідпитку – зафіксували більше 5 тисяч. Судді замість того, щоб запроторювати мажорів в ізолятори, виписують їм штрафи, які для них – копійки!

Чому вони так роблять? А тому, що для недоторканних у служителів Феміди є свої правила, не прописані у законодавстві. Закони, норми, штрафи, арешти, позбавлення водійських прав, реальні вироки не загрожують тим, хто має "кришу". Яскравий тому приклад – резонансні ДТП, які з шокуючою періодичністю стаються у Харкові. Наприклад, передостанній. 11 листопада в Харкові на пішохідному переході Toyota Land Cruiser, що їхав на червоний сигнал світлофора, збив двох підлітків – тринадцятирічних хлопчика та дівчинку, які переходили дорогу. Обидві дитини потрапили до лікарні. У міськраді згодом заявили, що "діти народилися не те, що в сорочці, а в якійсь дублянці".

Водієві позашляховика повідомили про підозру за ч.2 ст. 286-1 (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп'яніння), оскільки аналіз показав, що на момент скоєння ДТП чоловік був під метадоном.

Минуле у чергового харківського мажора – карт-бланш. За інформацією місцевої поліції, до аварії його вже судили, причому двічі: цього року – за крадіжку, минулого – за зберігання наркотиків. Останню справу закрили, але таке рішення наразі перевіряє прокуратура.

12 листопада Київський райсуд Харкова у особі судді Бородіної відпустив водія під заставу в сумі 340,5 тис. грн.

Суддя, що винесла це рішення, Наталія Михайлівна Бородіна – представниця типової династії суддів-мільйонерів.



Її батько – Михайло Бородін – суддя Апеляційного суду Харківської області у відставці. У 2011 році народний депутат заявляв, що з 2004 року Михайло Бородін мав громадянство РФ. Як пишуть інші джерела, він мав громадянство РФ аж до 2011 року. У 2019 році він звільнився у відставку, і, звісно, донині отримує виплати! Сама ж Наталія Бородіна, суддя Київського районного суду міста Харкова, має "скромну" квартиру 124,9 кв.м в елітному ЖК "Схід-Захід", де вартість за кв.м була 3000$.

Ситуацію з неадекватно мізерною заставою, призначеною Бородіною для харківського злодія-наркомана-гонщика, врятувала прокуратура. Вона подала апеляцію з вимогою збільшити заставу до 10 млн грн. Харківський апеляційний суд частково задовольнив скаргу, встановивши суму застави в 3 млн 178 тис. грн.

Голова Харківського апеляційного суду Олена Грошева, виступаючи на виїзному засіданні правоохоронного комітету, прямо назвала рішення Наталії Бородіної таким, що "було скасоване як незаконне і не відповідаюче нормам закона".

То ж чому суд першої інстанції виніс настільки неправомірне рішення?

Винуватець ДТП з двома травмованими дітьми може бути пов'язаним з Юрієм Роїною – головою Харківської міської державної адміністрації. Його колишня дружина володіє фірмою, на яку записаний білий Ленд Крузер, на якому підозрюваний збив дітей.





Хто кому і ким приходиться – достовірно невідомо, але, погодьтесь: випадковим і бідним людям хіба дають кермувати автівкою, яка коштує, як квартира? Бо, як стверджує сторона захисту метадонового гонщика, він – син простих пенсіонерів, а "Крузак" взяв у друга і летів на ньому у...лікарню.

Відштовхуватись можна і від іншого: чи випустив би суд під мізерну заставу простого харків'янина, який скоїв ДТП на пішохідному переході з малолітніми постраждалими? І чи відмазувалі б суді його попередньо, закріваючи справу по наркотикам?

Відповідь очевидна. Очевидна, тому що скільки років українській незалежності – стільки років у судах діє аксіома: "Простим смертним – закон, недоторканим – привілегія". А привілегія ця означає, що якщо в тебе є зв'язки, то що б ти не скоїв – тебе відмажуть. І чим більші і серйозніші зв'язки, тим швидше ти повернешся до звичного способу життя. Навіть якщо з твоєї провини люди лежать на кладовищі.

Виняток – резонансні справи, до яких прикута увага всієї країни. Так було з Зайцевою і Дроновим, так є і зараз. За тим, як розгортатимуться події навколо водія на "Крузері", буде дуже цікаво спостерігати. Бо навіть харківський міський голова Ігор Терехов зізнається: каста недоторканних у Харкові – це не міф:

"Сегодня многие полицейские, которые находятся в городе Харькове, знают номера тех, которые ездят, и не останавливают их".

Коли про подібні проблеми кажуть мери найбільших міст, про яке правосуддя ми можемо говорити?

То що робити?

По-перше, негайно запускати судову реформу.

По-друге, повертати 375 статтю кримінального кодексу України про відповідальність суддів за незаконні рішення.

По-третє, доводити до ладу питання камер відеофіксації порушень правил дорожнього руху. Верховна Рада має ухвалити законопроект 4606. Ним пропонується встановити, що 50 відсотків надходжень від штрафів за порушення ПДР спрямовуватимуться до населеного пункту, де ця камера була встановлена. Як наслідок, це стимулюватиме місцевих голів збільшувати кількість відеоспостереження на дорогах, бо вони отримуватимуть з них дохід.

Параллельно необхідно автоматизувати вже наявні камери. У Харкові таких, наприклад, встановлено 200, з яких фіксувати швидкість можуть лише 11! Потрібно уніфікувати систему, аби за потреби матеріали можна було взяти з будь-якої з них і долучити до справи.

Якщо ми цього не зробимо, представники типових династій суддівських мільйонерів і надалі випускатимуть п'яних, нанюханих, багатих та знаменитих у вузьких колах на волю – не дивлячись на те, що вони скоїли на дорозі – причавили, збили або навіть вбили.

Однак, відповідальність лежить не на плечах виключно суддів. Майже половина (42%) водіїв уникає відповідальності через неналежне оформлення поліцейськими протоколів та неякісне документування порушення.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.