14 березня 2015, 18:56

Сила пам'ятника. Камерон і Ганді

Біля британського парламенту в Лондоні постав пам'ятник Ганді. Монумент відкривав прем'єр-міністр Великої Британії Джеймс Камерон. Він назвав індійця однією з найвизначніших постатей в світовій політиці. Того самого Ганді, якого попередники того самого Камерона вважали небезпечним політичним злочинцем, якого не одноразово ув'язнювали, намагаючись ізолювати як загрозу державі.

Пам'ятник Ганді в центрі колишньої імперії – це не просто його особистий посмертний реванш. Це навіть більше, ніж символ остаточної індійської перемоги у кількасотлітній боротьбі за свободу. Цей пам'ятник – ознака сили держави, яка ніби й програла в цьому протистоянні, але завдяки цьому отримала шанс на майбутнє. Британія остаточно позбулася імперських комплексів і залишається великою державою світу, не намагаючись більше бути його жандармом. Спроба триматися за імперську спадщину могла перетворити її у відсталу країну, яка живе лиш минулим.

Таку, як Росія. Яка не лише не намагається позбутися імперського багажу, а навпаки прагне його збільшити. Росія застрягла у вічному ХІХ столітті, з якого її не витягнуть ні дешеві нафтові гроші, ні технічні ноу-хау. Її керівництво досі мислить термінами на кшталт "прирощування територій", її населення досі впевнене, що має право диктувати сусіднім країнам свою волю, тому що "росіяни принесли туди цивілізацію". Тому Росія дуже далеко від Британії, і відстань ця вимірюється не кілометрами, а століттями.

Можливо, колись на Поклонній горі у Москві президент Росії відкриватиме пам'ятник Степану Бандері. Завдяки своїй безкомпромісній боротьбі, зусиллям радянської і сучасної російської пропаганди він став головним антиімперським героєм на теренах колишнього СРСР. То ж і його монумент буде не тільки й не стільки символом особистого посмертного реваншу чи перемоги українського прагнення свободи, а головно символом одужання Росії, яка отримала шанс вирватися із вічного імперського вчора.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про звернення до ЮНЕСКО проти деколонізації

Нерішучість у звільненні України від маркерів русского міра дається взнаки. Варто було українській владі порушити встановлені законом строки очищення публічного простору деяких міст від символів російської імперської політики, парламенту – безпідставно провалити перейменування окремих міст, а правоохоронним органам – заплющити очі на українофобські заяви мера Одеси Труханова, як вата всіх кольорів і відтінків почала піднімати голову...

Якби не було УПА

Історики однаково не люблять обидва питання: "що буде" і "що було б, якби". Історія має справу тільки з об'єктивною реальністю і тому намагається відповісти лише на питання "що було"...

Заборона консульського обслуговування українців за кордоном є відверто протиправним і винятково шкідницьким кроком.

Заборона консульського обслуговування українців і видачі паспортів за кордоном є відверто протиправним і винятково шкідницьким кроком. Оскільки багато хто сприйняв цю новину швидше на емоціях, не усвідомивши її змісту й реальних наслідків, поясню по пунктах чому нічого, крім шкоди, це рішення не принесе...

Про бюджет культури на 2024 рік

З одного боку, проєктом бюджету на наступний рік передбачене деяке зростання видатків на культуру порівняно з нинішнім, і це, безумовно добре...

Рішення комісії зі стандартів дежавної мови дискредитує процес деколонізації.

Kомісія зі стандартів дeржавної мови має пeрeглянути своє нeдолугe рішeння, а її члeнам час іти у відставку. Рішeння Національної комісії зі стандартів державної мови про пeрeймeнування півтори тисячі насeлeних пунктів (включно з містом Запоріжжя) викликало справeдливe обурeння...

Про українську реконкісту.

З початком війни із Росію в Україна активно зміцнює національну ідентичність. Зросла державна підтримка української мови, культури, формуються спільні погляди на наше минуле...