Сила пам'ятника. Камерон і Ганді
Біля британського парламенту в Лондоні постав пам'ятник Ганді. Монумент відкривав прем'єр-міністр Великої Британії Джеймс Камерон. Він назвав індійця однією з найвизначніших постатей в світовій політиці. Того самого Ганді, якого попередники того самого Камерона вважали небезпечним політичним злочинцем, якого не одноразово ув'язнювали, намагаючись ізолювати як загрозу державі.
Пам'ятник Ганді в центрі колишньої імперії – це не просто його особистий посмертний реванш. Це навіть більше, ніж символ остаточної індійської перемоги у кількасотлітній боротьбі за свободу. Цей пам'ятник – ознака сили держави, яка ніби й програла в цьому протистоянні, але завдяки цьому отримала шанс на майбутнє. Британія остаточно позбулася імперських комплексів і залишається великою державою світу, не намагаючись більше бути його жандармом. Спроба триматися за імперську спадщину могла перетворити її у відсталу країну, яка живе лиш минулим.
Таку, як Росія. Яка не лише не намагається позбутися імперського багажу, а навпаки прагне його збільшити. Росія застрягла у вічному ХІХ столітті, з якого її не витягнуть ні дешеві нафтові гроші, ні технічні ноу-хау. Її керівництво досі мислить термінами на кшталт "прирощування територій", її населення досі впевнене, що має право диктувати сусіднім країнам свою волю, тому що "росіяни принесли туди цивілізацію". Тому Росія дуже далеко від Британії, і відстань ця вимірюється не кілометрами, а століттями.
Можливо, колись на Поклонній горі у Москві президент Росії відкриватиме пам'ятник Степану Бандері. Завдяки своїй безкомпромісній боротьбі, зусиллям радянської і сучасної російської пропаганди він став головним антиімперським героєм на теренах колишнього СРСР. То ж і його монумент буде не тільки й не стільки символом особистого посмертного реваншу чи перемоги українського прагнення свободи, а головно символом одужання Росії, яка отримала шанс вирватися із вічного імперського вчора.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
