Скрижалі чи пісок

Мойсей, певно, теж міг написати заповіді паличкою на піску на березі Червоного моря.

Швидко і ефективно.

Потрібну інформацію напевно встигли б прочитати, щось з написаного запам'ятали б, щось з прочитаного навіть змогли б відтворити з часом.

Але дивак Мойсей потратив час і сили на те, що викарбувати заповіді на камені. Бо його цільовою аудиторією були не лише сучасники, але й наступні покоління.

Пам'ятники, меморіальні таблиці – це послання з минулого в майбутнє, в яких закарбовано щось важливе, що предки прагнули розповісти нашадкам. Це важливе мало міцну матеріальну основу (камінь, метал), яка гарантувала збереження меседжа.

Нам теж є що розповісти нащадкам: про героїзм і жертовність наших сучасників на Майдані та у війні, про вміння єднатися і допомагати один одному, яке точно стане їм в пригоді.

Тому не сприймаю скепсиса щодо пам'ятників та меморіальних таблиць, які дехто намагається представити як прояв відсталості, ретроградства.

Насправді вони є виявом не просто традиції, а в першу чергу досвіду та знань. Кожен пам'ятник – як прочитана людиною книга.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.