Вічний Мамай
Звичайний сільський дядько середнього віку, з втомленими добрими очима та спрацьованими руками. Непоказний, спокійний, позбавлений великих амбіцій, крім тієї, що за зроблену ним роботу має бути не соромно. Незалежно від того, чи ця робота рубати дрова, косити сіно чи вбивати ворога.
Я бачив такого дядька на Майдані, він сидів біля палаючої бочки, курив свою дешеву цигарку, скептично поглядаючи на політиків на сцені. Я бачив його у військовому наметі в полі біля Карлівки. З незмінною дешевою цигаркою в зубах, з кулеметом наперевіс та лукавою посмішкою на вустах. Певен, якби зміг повернутися в минуле у 1940-ві, серед повстанців десь в Карпатах чи на Волині зустрів би того самого дядька. Напевно, саме таким був і легендарний козак Мамай. Бо таким спокійним і непереможним завжди був Захисник України.
Він ніколи не піде у політику, користуючись популярністю там камуфляжа. Він загалом ніколи не кричатиме "та я за вас воював", не претендуватиме на особливе ставлення до себе. Нині він воює, бо має добре зробити свою роботу. Хоча насправді хоче повернутися до іншої, до тієї, до якої більше звик – роботи на землі.
А в перервах між боями він не переповідає про свої подвиги і скептично дивиться на тих, що не перестають "махати кулаками після бою". Думає про те, як краще облаштувати піч на зиму, як засолити пійману вчора в спокійну хвилину рибу, аби смакувала, як справжній оселедець, якого йому дуже бракує.
Він не потребує глибоких пояснень, чому має воювати. Йому не потрібні знання з геополітики, щоб зрозуміти - Росія ворог. Кацапа треба бити, бо прийшов непрошеним у мою хату. Бо через нього Галя вже не дочекається Петра, а Маруся проведе решту життя з калікою.
Він, напевно, надто простий для розумників, але, на відміну від них, дуже цілісний. Тому незламний.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
