Без даху над головою

Музей Революції Гідності створений рішенням Уряду рік тому.

Сьогодні – це 21 співробітник та близько двох тисяч артефактів.

Усі досі без даху над головою.

Колектив збирається і працює у приймальні голови Інституту національної пам'яті, експонати зберігаються в кількох музеях Києва, для експонування тимчасових виставок постійно відшукуються зали. В такому форматі музей довго не проіснує.

Пам'ять про Майдан потребує інфраструктури пам'яті, без неї вона розсіється, як вицвітають фотографії Героїв Небесної Сотні на Алеї, названій їх іменем.

Нині третя річниця Революції Гідності і ми почули обіцянку Президента, що Музей постане на тій самій Алеї. А поки там яма, а люди та експонати далі без даху над головою.

І третій рік вірять, що є в центрі столиці місце для пам'яті про Гідність.

Час від часу запрошують на події в Український дім. А могли б там створити осередок пам'яті. Один підпис одного із майданівців здатен це вирішити. Чекаємо, Пане Президенте.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.