1 червня 2017, 12:42

У пам'ять про Його Блаженство, Кардинала Любомира Гузара, засновника Ініціативної групи "Першого грудня"

Найважчою є мить, коли в земному житті відходить від нас Друг, Вчитель, Батько.

Ми зазнали великої втрати. Надійшла гірка, важка хвилина, якої ми завжди остерігалися і яку завжди підсвідомо не приймали.

Любомир Гузар був нашим другом, наставником і духовним батьком.

Він був будівничим.

Молитвою він зводив мости між найвищою ідеєю та людьми. Доброю порадою він прокладав мости між різними суспільними осередками, щоб об'єднувати і творити з нас великий народ. Мудрою і далекоглядною ідеєю він об'єднував береги, відкриваючи масштабний горизонт вільної, духовно сильної і згуртованої України.

Він і сам був мостом. Між часом, ідеями, іменами. Його шлях – це великий столітній зв'язок наших духовних і національних молитов та прагнень, які сягають найглибших часів. Він став послідовним і символічним продовженням чину Маркіяна Шашкевича, Андрея Шептицького, Йосипа Сліпого. Його ім'я і слово відтепер навічно у цьому великому ряду будівничих.

І він був дорогою. Він був тією великою і чистою дорогою, якою прагнув, щоб рушили ми, продовжуючи і розширюючи простір нашого мислення, пошуків, духовного, національного і державного зростання.

За його ініціативою було засновано Ініціативну групу "Першого грудня" і започатковано інтелектуальний діалог, який охопив дуже багатьох добрих і небайдужих людей.



Першим з українських патріархів він прийшов на Майдан, де пролилася невинна кров студентів, і звернувся до нашого народу з наймогутнішим закликом, з якого розпочинається свобода.

Любомир Гузар був не лише мудрим і понадчасовим мислителем. Він ніколи не був відсторонений від нашої долі, життя народу і тривог України.

Він був точною, гострою і чесною думкою. З притаманною йому батьківською турботою він завжди був непорушною скелею підтримки для спраглих і стражденних, для кожного, хто прагнув добра, для нашої віри, поступу та оборони України.

Він був нашою могутньою опорою.

І він залишається з нами.

Його мудрість, розсудливість, добра і ніжна іронія – увесь його великий образ і спадок залишаються з нами.

Учімося продовжувати його працю.

Саме до нас він промовляв.

Саме нам він сказав: Не біймося. Робімо добро.

Учасники Ініціативної групи "Першого грудня": В'ячеслав Брюховецький, Іван Дзюба, Євген Захаров, Йосип Зісельс, Мирослав Маринович, Володимир Панченко, Мирослав Попович, Всеволод Речицький, Вадим Скуратівський, Юрій Щербак, Ігор Юхновський, Ярослав Яцків.

Голова Секретаріату Ініціативної групи "Першого грудня" Іван Васюник

Секретаріат: Данило Лубківський, Ярина Ясиневич, Сергій Рохманов, Ольга Сало, Ірина Чулівська, Ігор Бігун, Олена Подобєд-Франківська.

Терор бомбардуванням від Гітлера до Путіна

Однією з опор рашизму – ідеології, що лежить в основі російської агресії проти України – є нацизм. Для обох ідеологій спільними є віра у вищість власного народу над іншими і відтак його право вирішувати долю інших, підкреслена антидемократичність, культ вождя, культ сили, нехтування правами людини і міжнародним правом, теорія про міжнародну змову, яку слід зупинити, апелювання до героїчного минулого, славу якого треба відродити...

Кінець фінляндизації

Великий і сильний сусід має право обмежувати суверенітет меншого, втручатися у його зовнішню і навіть внутрішню політику. Звучить грубо і всупереч міжнародно-правовим нормам...

Гібридна війна від Леніна до Путіна

Виступ Путіна з оголошенням про початок бойових дій, незабаром після цього бомбардування українських міст, включно зі столицею, наступ великих груп російських військ вздовж північних, східних та південних кордонів – це про 24 лютого 2022 року...

Чому український націоналізм – це те, що потрібно Україні та світу?

Нинішня війна з Росією не тільки і не стільки за території, як за ідеї, світогляд, який пануватиме на цих територіях. В основі російської агресії ідеологія рашизму – химерне поєднання фашизму, комунізму та російського імперіалізму...

Як українці перемогли у 1991-му

Минуле ХХ століття сповнене наших помилок, наслідком яких стали страждання та смерть мільйонів українців. Але врешті ми отримали свою головну перемогу – незалежну українську державу, яка постала у 1991 році...

Чому Україна програла сто років тому і чому зможе перемогти нині?

Я історик, тому спробую пояснити причини та перебіг цієї війни, які криються у попередніх роках та століттях. До відомого афоризму "Історія – вчителька життя" я завжди додаю: сувора вчителька, яка повторює незасвоєні уроки неуважним учням...