Напередодні краху

Поки український народ забавляється всякими там "ґалкінимі", "фаріонамі" та іншими "пающімі трусамі", країна успішно сповзає в нікуди. Сповзає як з об'єктивних причин – світова криза, тиск північно-східніх "братушків", так і з причин суб'єктивних – страусиної позиції і влади, і опозиції, і самого нашого мудрого та доброго народу. Одним словом класична українська філософема – "Мо' минеться" в дії.

Однак не всі у цьому світі сплять і дивляться ці сни на яву. Пропоную ще не оспалому загалу кинути оком на те, як бачать нашу реальність і, що головне – наше майбутнє з-за океану. Зацікавлені Україною аналітики бурхливо обговорюють останню статтю у провідному американському часописі, що займається світовою політикою "World Affairs", американського політолога Олександра Мотиля ""Руїна" Януковича і її наслідки. Після Апокаліпсису". Підкреслюю – американського політолога – не дивлячись на його українське коріння. На безвідповідальну псевдопатріотичну сентиментальність – проукраїнську чи проросійську – він не хворіє.

Тож який діагноз?

Коротко:

держави вже немає – її органи завдяки всім українським владам стали дисфункційними;

судової і законодавчої гілок влади немає;

ресурси сходять на нівець;

режим реформуванню не надається;

це одначає рано чи пізно крах режиму – і не важливо коли;

після краху важке похмілля;

соціальні вибухи;

можливо громадянська війна;

можливо інтервенція тих самих "братушків", якщо самі будуть живі;

можливо розпад держави на декілька частин;

можливо інтеграція частини території до "братушків"

або беремося за голову і рятуємо те, що вдасться – однак тільки після переформатування держави у цілому.



Одним словом, нічого оригінального – просто тверезий погляд.

І прошу – не звинувачуйте один одного та мене у відсутності патріотизму. Це ні до чого. Просто задумайтесь, куди мчимо. Вже навіть не закликаю вас одуматись. Хоча б рятуйте самі себе та дітей своїх.

Отож переклад тексту:

"Хоча Україні, можливо, доведеться витерпіти ще від трьох до восьми років тиранії Віктора Януковича – як мінімум, до президентських виборів 2015 року, або до 2020 року в гіршому випадку, та вже сьогодні ми можемо передбачати головні проблеми реконструкції країни після відходу Януковича, принаймні, в загальних рисах. Після значної розрухи, до якої призвели Янукович і Партія регіонів, Україна повинна буде проводити відбудову зверху донизу. Простих реформ вже буде недостатньо. Навіть поняття "радикальні реформи", швидше за все, не зовсім точно відображає той масштабу змін, які Україні доведеться пережити, щоб вийти з "Руїни", яку залишить після себе Янукович, вона має з них вийти політично сильною та оновленою, а не виснаженою і закостенілою.

Чи залишиться Віктор Янукович президентом України до 2015 року, чи до 2020 року – це вже майже не має ніякого значення. Інституційний колапс, початок якого він ініціював у 2010 році, сьогодні вже більш-менш досягнув своєї мети: встановлено політичний режим, що нагадує султанат і ні три, ні вісім років хаосу особливо не погіршать і не збільшать того політичного збитку, який заподіяно українській державі. Звичайно ж, українська економіка і суспільство ще більше втратять від восьми років "Руїни" ніж від трьох. Також, чим довше Янукович і його регіонали будуть перебувати при владі, тим більше зростатиме і загроза олігархічного путчу чи народного бунту. Але вже усталений політичний режим султанату вже ніщо не зможе якісно змінити, допомогти може лише його руйнування.

Після обрання президентом на початку 2010 року, Віктор Янукович швиденько сконцентрував у своїх руках величезні повноваження, тим самим перетворивши президентську адміністрацію на бастіон диктатури. Він підім'яв під себе і віддав на відкуп своїй партії дві гілки влади – законодавчу і судову. Незважаючи на твердження про його консерватизм і поміркованість, Янукович поводиться, як полум'яний революціонер, який прагне дощенту зруйнувати існуючу до нього політичну систему настільки швидко й настільки нещадно, наскільки це можливо. Гвардія Януковича, Партія регіонів України, швидко стала функціональним аналогом КПСС часів Брежнєва, інструментом здобуття влади та впливу, інструментом накопичення багатства і гарантування безпеки. Відкинувши всі ідеологічні та моральні норми, регіонали перетворилися на подобу жадібних і ненаситних клерків з числа номенклатури, які колись розвалили Совєтський Союз.

Показово розгромивши судову та законодавчу гілки влади, і трансформувавши Партію регіонів у Партію влади і злодійства, Янукович неминуче опинився в самому осерді всіляких скандалів, пов'язаних зі надмірною концентрацією влади, поки його найближчі спільники були зайняті грабунком країни. Логічне завершення таких ось інституційних перетворень настало в 2012 році з тріумфом Януковича і його "Сім'ї", перетворенням Верховної Ради і судів у безперервну безглузду буфонаду і остаточної трансформацією Партії регіонів у банду шахраїв та злодіїв.

Створивши султанат як "вищу стадію" авторитаризму, цей політичний режим навряд чи зможе спромогтися на хоч якісь інституційні зміни у наступні 3-8 років. Янукович і "Сім'я" більшої влади взяти в свої руки вже не зможуть, інші гілки влади не стануть ще більш нікчемними, ніж вони є сьогодні, а регіоналам ще більш зажертися просто нікуди – всьому є фізичний межа. Оскільки режими султанатів неодмінно є корумпованими і консервативними, то немає ніяких передумов до того, що така людина як Янукович зможе піти на якісь незрозумілі "реформи", жертвуючи своїми привілеями та благополуччям, якщо ці "реформи" зможуть хоч у чомусь їм загрожувати.

З іншого боку, такі глибоко збиткові політичні режими є, як правило, першими кандидатами на загнивання і застій. І рано чи пізно, але політична система, створена султаном Януковичем, звалиться під тягарем своєї власної мертвотної ваги. Швидше за все, колапс настане у 2015 році під час наступних президентських виборів, або ж у 2020 році, коли Янукович відсидить свій другий президентський термін. Єдиною проблемою, яка в будь-якому випадку постане перед українським народом, є те, чи станеться цей колапс мирним шляхом чи ні."

Це про сьогодення. А про те, як відбуватиметься крах системи, про майбутнє, якщо воно кого цікавить тут – це продовження статті.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.