24 лютого 2013, 11:13

На вихідні не про політику

На вихідні не хочеться згадувати про реалії того, що ми називаємо "політикою по-українськи". Хочеться трохи відпочити і, може, забутися.

Що не означає, що спільну справу – якщо ми так окреслюватимемо політику – неодмінно потрібно робити у такий огидний спосіб. Інколи, навіть в Україні, це не так.

Прикладом є нова ініціатива львівської і ширше – галицької громади, – яка у процесі самоусвідомленні чи самоідентифікації піднялася до висоти кодифікації одного з найістотніших сегментів культури – кухні.

У Львові пройде Міжнародний форум, присвячений галицькій кухні – що таке галицька кухня, яка її історія, як вона вписується у палітру національної української кухні, які її стосунки з польською, австрійською, єврейською кухнями? Чи впливи йшли через Відень, чи через Краків? Чи, може, одразу з Мілану? На чому стоїть наш регіональний патріотизм?

Можна побачити у цьому снобізм. Можна політиканство. А можна і культуру. Принаймні для французів новини з царини високої кухні часто важливіші, ніж плітки з Єлісейського палацу – у нашому випадку – з Банкової, якими ми часто занадто переймаємося. Може й ми колись житимемо у країні, в якій політика набуде саме таких набагато приємніших форм.

Все це жарти, звичайно.

Однак не зовсім. У Львові, нарешті, почали відноситися до кухні всерйоз. перше захоплення Макдональдами відійшло у небуття:)

13-14 березня у Львові відбудеться Міжнародний форум "Галицька кухня: славні традиції, велике майбутнє". І це всерйоз – це справді Форум у Львівському Національному університеті з усім джентельменським набором, який має супроводжувати такого рівня міжнародні заходи.

Журнал "Ї" з величезним задоволенням випустив число, яке є першою спробою окреслити "Філософію галицької кухні". Хтось скаже – "ну філософія – це занадто". Зовсім ні. Якщо відноситися до себе і своєї культури серйозно, а не через окуляри фастфуду.

Причому це буде не чергове "свято сала", яке у наш шириться країною, як пожежа. Нічого проти не маю. Проте є ще й висока кухня, на яку приходить час саме тепер. І відповіддю на цей запит у розвитку високої кухні і є ця львівська ініціатива.

Зрештою, сьогодні у Львові кухня це вже індустрія. Щось таки в Україні починає поволі працювати.

А з іншого боку розбудовувати міжнародні українсько-польсько-австрійські зв'язки можна у такій приємній формі.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Оксюморон непокаяного зла

Світ знову між оксюмороном гуманітарної тотальності та Безоднею Жахливого? Сьогодні Україну обпікає майже тридцятиградусний мороз чергової хвилі росіянського холодомору...

Промова на Межу року 2025 – Чи ми вже поза добром та злом?

Кожного року громадська Капітула Незалежного Культурологічного Журналу "Ї" здійснює вручення Ордена "За інтелектуальну відвагу" та Відзнаки "За добру справу" громадським, політичним діячам, діячам у царині мистецтв та духа...

Пригоди істини, постправда і постмодернізм

Основною метою людства є його виживання. А виживання вимагає застосування здатностей та інструментів, які власне його, це виживання, забезпечують...

Занепад Заходу чи піднесення Сходу?

Сьогодні вже стало певним кліше писати про те, що Захід у тому вигляді, яким ми його знаємо, знову переживає занепад і, здається, поступово згасає – неначе вкотре заходить за обрій, як це свого часу описав Шпенґлер (Oswald Arnold Gottfried Spengler, 1880-1936)...

Європа, що тріумфує

Я з відомим львівським політологом Антіном Борковський, в день уродин визначного польського митція зламу XIX-XX століть Юзефа Мегоффера, відштовхуючись від його картини "Европа, що тріумфує" дискутуємо про сьогоднішню долю того, що ми називаємо Европою, Трампа, Бреттон-Вудську угоду та що з цього випливає...

Остання людина?

Останнім часом ми спостерігаємо тривожні процеси – стрімке зниження рівня когнітивних здібностей людей, зокрема таких як розуміння, пізнання, навчання, усвідомлення, сприйняття та здатність обробляти зовнішню інформацію...