8 квітня 2013, 21:34

І ти, Бруте, або – Лист Миколи Рябчука Послу Чехії Іванові Почуху

Вельмишановному Панові Іванові Почуху,

Амбасадорові Чеської Республіки в Україні


Київ, 8 квітня 2013 р.

Шановний Пане Амбасадоре,

Мушу зізнатися, що я глибоко розчарований і засмучений інформацією, яка з'явилась у пресі ("Туристичні маршрути в Криму маркують іноземними мовами"), та Вашим коментарем до неї: http://www.radiosvoboda.org/content/article/24948320.html

Я розумію, що українізація України, тобто подолання колоніальної спадщини, мала би бути справою українського уряду, а не чеського, але я переконаний також, що чеські колеґи не повинні робити внеску в подальшу русифікацію нашої країни. Повірте, ми маємо достатньо впливового сусіда, який робить це набагато послідовніше й ефективніше. Ми маємо також чимало людей у власному уряді та місцевих адміністраціях, які йому енергійно в цьому допомагають.

Як амбасадор, Ви не можете не знати, що Україна впродовж кількох століть зазнавала брутальної колонізації й русифікації, і що україномовні українці й сьогодні залишаються соціально марґіналізованою й упослідженою частиною населення в абсолютній більшості реґіонів, особливо в Криму, де на всіх рівнях домінують запеклі російські шовіністи, українофоби й татарофоби.

Україна – справді реально двомовна країна, але коли з двох мов Ви пріоритезуєте саме російську й іґноруєте українську, Ви тим самим робите вибір на користь "білої", домінантної частини населення і виявляєте неповагу до "чорної", історично приниженої. Ви фактично потураєте російським супрематистам в Криму, а заразом і їхнім патронам у Києві та Москві.

Мені шкода, що Ви не бачите тут "політичного підтексту", хоча як чех Ви могли б легко собі уявити подібну ситуацію в міжвоєнній Чехославаччині, – коли б там якийсь закордонний спонсор скористався в Судетах лише німецькою мовою і зіґнорував чеську, бо так, мовляв, зручніше – і для туристів, і для місцевого населення.

Я справді не сподівався від чехів такої короткої історичної пам'яті і такого браку чутливості до чужих, досить делікатиних проблем.

Сподіваюся, кримський інцидент був лише прикрим непорозумінням, а не виявом принципової політики Вашого уряду.

З найкращими побажаннями,

Микола Рябчук,

письменник і публіцист,

віце-президент Українського ПЕН-центру

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Пригоди істини, постправда і постмодернізм

Основною метою людства є його виживання. А виживання вимагає застосування здатностей та інструментів, які власне його, це виживання, забезпечують...

Занепад Заходу чи піднесення Сходу?

Сьогодні вже стало певним кліше писати про те, що Захід у тому вигляді, яким ми його знаємо, знову переживає занепад і, здається, поступово згасає – неначе вкотре заходить за обрій, як це свого часу описав Шпенґлер (Oswald Arnold Gottfried Spengler, 1880-1936)...

Європа, що тріумфує

Я з відомим львівським політологом Антіном Борковський, в день уродин визначного польського митція зламу XIX-XX століть Юзефа Мегоффера, відштовхуючись від його картини "Европа, що тріумфує" дискутуємо про сьогоднішню долю того, що ми називаємо Европою, Трампа, Бреттон-Вудську угоду та що з цього випливає...

Остання людина?

Останнім часом ми спостерігаємо тривожні процеси – стрімке зниження рівня когнітивних здібностей людей, зокрема таких як розуміння, пізнання, навчання, усвідомлення, сприйняття та здатність обробляти зовнішню інформацію...

Епоха хама

Спостерігаючи за дивною динамікою еволюції гомінідів, ланок у поставанні сучасних людей, які зʼявлялися мільйони років тому, а згодом зникали без сліду, не залишаючи прямих нащадків і поступаючись місцем іншим підвидам антропоморфних істот, я все частіше замислююся над траєкторією розвитку homo sapiens...

Це український солдат зробив Америку великою, а Росію – малою

У передріздвяний період прийнято говорити про щось добре. Для нас, в Україні, нашим найкращим є Україна у її якнайширших сенсах. Тому я приготував промову про Україну, але на перший погляд присутнім може здатися, що цьогорічна промова про США...