Корупція буває різною
Я не втомлююся ще і ще раз повторювати, що корупція це не тільки і не стільки, коли дається і береться хабар у грошовому еквіваленті. Корупція, це коли державний апарат, громадська організація чи організація церковна не функціонують, не функціонують належним чином або функціонують в інтересах не більшості, народу, засновників чи членів релігійної громади, а окремих її членів.
І не обов'язково корупція пов'язана з грошима як еквівалентом різного роду "благ". Корупційна плата може бути у найрізноманітнішому вигляді – наприклад у вигляді якихось преференцій при вирішенні того чи іншого питання, скажімо просуванні у черзі на помешкання чи у черзі на отримання візи, у наданні якихось послуг – від лікування зубів до надання сексуальних послуг, у віддаванні незаслужених почестей, бо люди марнославні – присвоєння звань, нагородження відзнаками та орденами, присвоєння звань наукових і т.д.
Як правило люди марнославні. Коли вони задовільнили свої найфундаментальніші потреби у їжі та житлі, коли вони утамували свої сексуальні потреби, то наступає час задоволення своїх амбіцій. Як правило свої амбіції задовольняють люди забезпечені, однак недооцінені – так звані "невизнані генії"...
Всі ми з тривогою спостерігаємо за ситуацією з нашими національними святинями – Софією Київською, Києво-Печерською Лаврою, Почаївською Лаврою. У чиїх вони руках – звісно. Як відносяться "насельники" (ой, хороше ж бо слівце – населились, бач) до цих святинь – відомо. Будують, руйнують, руйнують, будують. І головний аргумент, коли зустрічаються з застереженнями – та ж ми Церква, а тому нам все можна. Хоч я б засумнівався у "святості та благосні" більшості наших "отців"...
На днях сучасна сорока – Інтернет – принесла чергову зовсім не благу вістку:
"В июле 2013 года в Камбодже состоится 37-я сессия Комитета Всемирного наследия ЮНЕСКО... Экспертом ИКОМОС собрана информация, которая будет представлена ЮНЕСКО для определения перспектив дальнейшего сохранения памятника Всемирного наследия. Данный отчет будет формировать протокольный проект решений 37-й сессии Комитета Всемирного наследия ЮНЕСКО. В завершение встречи, по благословению Предстоятеля Украинской Православной Церкви Блаженнейшего Митрополита Киевского и всея Украины Владимира, наместник Киево-Печерской Лавры митрополит Павел вручил Тодору Крестеву орден святителя Николая Чудотворца." – це з сайту "Святой Киево-Печерской Лавры".
Все б нічого, якщо б публічно і привселюдно не пробували ублажити чи підкупити все того ж члена ІКОМОСу Тодора Крестєва. Я теж член нашого українського ІКОМОСу – організації, яка покликана боронити історичні пам'ятки – і в Україні, і у світі.
Уявіть собі, що поїхав би я кудись до Кампучії з метою перевірки стану комплексів Ангкору, а гідні послідовники червоних кхмерів вперше мене бачачи запропонували отримати королівський Орден Сахаметрії (в діамантах) а заодно переспати з милою кхмеркою – такі, бач, у них звичаї. Так просто – з поваги до мене.
Як би я мав реагувати? За які заслуги перед Кампучією така шана? Чи все таки відмовився б? Тодор Крестєв скромно прийняв орден. Для початку. Але за які заслуги? За те, що прикрив очі на те, що "отці" роблять у нашій національній пам'ятці?...
Більше про ці ритуальні танці лаврських отців тут
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
