Мостика шкода...
Якось за бабці Австрії у місцевості, де мешкала моя родина, австрійська влада на радість місцевих жителів збудувала нового широкого, як на ті часи, моста через гірську річку.
Ґазди не могли натішитися – якщо раніше переправа тривала досить довго і часто була небезпечною, то тепер можна було по-панськи навіть не злазити з воза.
Якось тим мостом їхав мій дід. Аж бачить: коло мосту роззувається знайома старша жінка.
- Шановна, а ж вже не треба брести рікою – для того й моста збудували, щоб не брести.
На що зі здивуванням почув:
Е-е-е, паночку, – мостика шкода...
Ось так колись люди ставилися до спільного добра.
Та що колись. Коли вже у незалежній Україні роздавали "Юліну тисячу", а по суті повертали конфісковані у старших людей совєтські заощадження, мій батько її не взяв.
- Таж Україна і так бідна, а моєї пенсії мені і так вистарчає.
Цікаво, що на це сказали б депутати Верховної ради України, які до своїх мільйонів добирали ще й грошима на "поправлення здоров'я" та іншими пільгами.
Нещодавно на Львівському каналі ЗІК ішла знакова недільна передача "Люстрація" – перевіряють наших обранців до Верховної ради на вошивість – чи реалізовують вони свої передвиборчі обіцянки. І у цьому сенсі це одна з найефективніших антикорупційних програм в нашій країні, яку я знаю. Так от – ведучий запитує депутатів від "Батьківщини", ВО "Свободи" та одного незалежного – а чого це ви не бережете народних коштів – все літаками та літаками літаєте до столиці та з столиці. Співрозмовники одразу почали божитися, що ні-ні – жодного разу літаком не літали – все тільки потягом.
Не знаю, як там ці конкретні депутати – вони не з Львівщини. А от наші львівські обранці – інша справа. Мені приходиться досить часто літати літаком до тієї ж столиці і назад – підкреслюю – не за кошти українських платників податків! – і що бачу: повний комплект наших борців з вертолітними площадками Віктора Януковича!
Звісна справа: коли літак у п'ятницю ввечері летить з Києва до Львова, то наших обранців гонить туди пильна державна справа. Ну а коли у понеділок вранці вони повертаються до Києва, то тим більше.
Пригадую злиденний і буремний початок 90-х, коли справді творили, а не розкрадали державу – як мило було бачити весь львівський депутатський корпус у 91/92 потязі Львів-Київ. Тут і В'ячеслава Чорновола можна було зустріти, і Михайла Гориня – не гребували. А потім ще й говорити до півночі у скромному вагоні-ресторані з однією канапкою. Було...
А тепер ще вчорашній студент і борець з корумпованою мафією Юрій Михальчишин по-панськи не опускається до якогось занюханого потяга – творець нації, однак.
Полум'яна борчиня Ірина Фаріон, обновивши шубки, – туди ж. Не одній бо Гані Герман шубки належаться – ми ж бо з нею боремося:) Бо ж життя вдалося! Або по-галицьки "Встроїла си"
Ну а новообраний зам голова Верховної ради Руслан Кошулинський – то йому Бог прописав. Наступного разу може і гвинтокрилом – але то поза нашими очима – дуже вже високо. І т.д.
Ну а в аеропорту вже чекає зграя холопів на джипах – треба ж царственні особи розвести по хатах – хоча це вже не державним коштом. Серед "пацанів" у "пацанів" та "пацанок" є свої люди.
Скажете, неправда? Так то на мітингу у галицькій провінції можна оповідати тим самим сердешним бабусям. Я ж сам бачив – і то не раз.
Отаке-то, товариство, як люблять казати у ВО "Свободі"...
І "мостика їм не шкода", хоч Україна при таких народних обранцях як була бідною, так і залишиться.
Далі про це тут
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
