30 травня 2013, 18:50

Знову про Волинь 1943 року

На днях в Києві та у Львові пройшла презентація книги професора Ґжеґожа Мотики "Від "Волинської різанини" до акції "Вісла" – йдеться про події 1940-х років.

Мені прийшлося модерувати презентацію у Львові.

На своє здивування такої чисельної і напруженої презентації зала книгарні "Є" ще не знала.

За результатами презентації, а вона була дуже насиченою, я зрозумів, що значна частина учасників, проявляючи величезну зацікавленість, все таки майже не володіють матеріалом, щодо якого збираються дискутувати.

Ба більше – дискутують не з автором і його текстом, бо його не читали, а з тим, що уявляють як позицію автора. Тобто приписують авторові не його думки.

Звісно, що це громадська дискусія, яка з дискусією науковою чи правничою нічого спільного не має. Та тим не менш – компетенції б не бракувало.

Однак дискусія тільки розпочинається і апогею сягне на початку липня – саме тоді був апогей цієї трагедії.

Тому варто все ж ознайомитися з тим, що ж це було. Бажано з різних позицій.

Для того, щоб ознайомитися з різними думками, що стосуються принаймні частини цих подій – а саме Волинської трагедії – запрошую переглянути два числа Журналу "Ї", які у відкритому доступі подають матеріали щодо подій на Волині 1943 року. Між інших там є і фрагменти монографії професора Мотики, яка нещодавно вийшла українською мовою.

N74 ВОЛИНЬ WOLYN 1943

N28 ВОЛИНЬ 1943. БОРОТЬБА ЗА ЗЕМЛЮ

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Це український солдат зробив Америку великою, а Росію – малою

У передріздвяний період прийнято говорити про щось добре. Для нас, в Україні, нашим найкращим є Україна у її якнайширших сенсах. Тому я приготував промову про Україну, але на перший погляд присутнім може здатися, що цьогорічна промова про США...

Вручення ''Ордена Незалежного культурологічного Журналу ''Ї'' ''За інтелектуальну відвагу'''' та прийняття ''Межа року''

Рівно чверть століття тому, у 1999 році, у Львові під Різдво вперше відбулося унікальне не лише для України, але й для всього центрально-східного регіону Европи дійство – своєрідне підведення суспільних та політичних підсумків року, що минув, і вшанування тих, кого цього року середовище Громадської організації "Незалежний культурологічний журнал "Ї"" вважали знаковими для України і регіону публічними діячами, діячами, які особливо заслужилися в царині інтелектуального осмислення часу і мали відвагу це своє бачення відкрито задекларувати та обстоювати...

Про мобілізацію та альтернативну службу

Здається, тепер уже всім стало зрозумілим, що російська агресія щодо України – це надовго, якщо не назавжди. Тобто нас чекає всім відома доля Ізраїлю...

"Morituri te salutant!"

Суспільні, політичні, інтелектуальні, мистецькі процеси останнім часом неймовірно прискорилися. Відносно відсторонене споглядання цих процесів (наскільки це можливо) знову і знову повертає мене до начебто знаної досвідченій інтелектуальній спільноті теми народження/розвитку/розквіту/занепаду/смерті величезних історичних культурно-цивілізаційних формацій...

Промова на Межу року

Щороку у Палаці Потоцьких у Львові відбувається особлива церемонія вручення Орденів "За інтелектуальну відвагу" – саме за інтелектуальну... Ця Церемонія відбувається вже чверть століття – тобто вже є давньою традицією про яку можна дізнатися тут...

Як Олег Іванович та Іван Володимирович Церкві землю не давали. Провінційна історія

Нарешті сталося! Всенародно обрана громадою Жовківська міська рада на чолі з самим паном головою, що ним є Олег Вольський, нарешті показали своє єство – у не такій вже й великій справі, але в ній, як у краплині води, відобразилося все наше сьогодення...