Якщо після виборів 2015 року ситуація не зміниться, 91 відсоток молодих людей захочуть покинути Україну
Пропоную кинути оком на моє інтервю журналу "Тиждень"
У статтях там ви стверджуєте, що нинішній антагонізм партій – награний і треба їм суто для виживання. І доки населення країни не зацікавиться політикою, істотного поступу чекати не слід. Як його зацікавити?
- Життя зацікавить. Економічні обставини змусять. Політика – це спільна справа, що вирішує спільні проблеми. Якщо ж політикою продовжать називати розв'язання проблем конкретного клану – наша криза переросте в катастрофу.І я звернув би увагу на інший наш розділ – "Навіщо Україна?" Навіщо потрібна країна, яка є мачухою і для українців, і для кримських татар, як для громадян, так і негромадян України? 20 із лишком років вони повертаються до Криму, а Україна досі не поводиться як їхня матір. Хоча вони весь цей час зберігають проукраїнську позицію. Якось я запросив Мустафу Джемілєва й Рефата Чубарова (голову й заступника голови кримського Меджлісу. – "Країна") до Львова і прямо спитав: "Брати кримські татари, вам потрібна держава Україна?" Вони подумали й сказали: "Так, потрібна. Бо яка ж альтернатива? Російська Федерація?" Це просте запитання треба постійно ставити, бо воно зачіпає дуже важливу річ. 60 відсотків молоді хочуть виїхати з країни. І є не дуже оголошувані результати досліджень, що свідчать: якщо після виборів 2015го ситуація не зміниться, 91 відсоток молодих людей захочуть покинути цю державу. І яку перспективу вона тоді має? Ніякої.Радянський Союз розвалився тому, що нікому не був потрібен. Австро-Угорська імперія теж стала нікому не треба у певний момент. І в нас іде до цього. Створена Леонідом Кучмою "Друга республіка", що тримається на олігархах і існує для них, доходить до вичерпання й абсурду. Вона потрібна лише 50 сім'ям багатіїв та керівників. Щоб зробити державу інструментом для розв'язання проблем 46 мільйонів людей, які ще тут є, і потрібне перезавантаження, що його умовно можна назвати проектом "Третьої республіки".
Що треба для переходу від "Другої республіки" до "Третьої"?
- Спершу потрібно уявити те, що ми хотіли б збудувати. А вже потім, помаленьку, намацувати свій шлях. І важливо, щоб кожен відчув свою причетність до того, що ми плануємо і що робимо. Без цієї згоди знову буде накидання комусь своєї волі й свого бачення майбутнього країни.2004 року половина України вирішила, що має мрію, – і спробувала її реалізувати. Що з того вийшло – інше питання. 2010-го друга половина країни так само почала втілювати свою мрію, як вона її бачить. Що виходить із цього, теж бачимо. Очевидно, що ні те, ні те не спрацювало так, як хотілося б. Це можна сприйняти як діалог: спочатку теза, тоді – антитеза. І коли обидві не спрацьовують, іде третій крок – компроміс або синтез.
Ви кажете, що в Україні саме формується політична нація. При цьому чимало європейських держав пройшли це кілька століть тому і зараз переживають серйозну кризу. Коли українці нарешті стануть політичною нацією – чи не буде запізно?
- Формування політичної нації – не одноразовий акт, а постійний процес. Чи формується зараз французька нація? Безсумнівно – бо приїжджають люди з Магрибу, з Нігерії, з Сенегалу. З України, врештірешт. Вони входять чи не входять у суспільство. Можна, звісно, підійти до цього питання футуристично. Подивитись, які процеси відбуваються в Європейському Союзі, де формується нова політична спільнота. Вони шукають ту форму єдності, яка дозволить зберегти різноманітність. І не тільки мовну й культурну, а й інституційну. Британці ж не скасовують монархію і прецедентне право, а пристосовують до кодифікованого права ЄС, зберігають свою інакшість. Це складно. Те ж стосується й України – різні регіони, різні суспільні, культурні, релігійні та інші групи мають право зберігати свою ідентичність. Просто треба шукати цивілізовані форми співжиття.
Більше тут
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
