Сай Фрумкін: Європа – континент переможених.
Пропоную кинути оком на доволі контраверсійний, якщо не провокативний, проте не позбавлений рацій текст американського белетриста Сая Фрумкіна. Довго думав, чи виставляти його, проте гадаю, що й такий спосіб думання і пояснення світу має право на те, щоб український загал про нього знав. Цей підхід жорсткий, якщо не жорстокий. причому до всіх – і до "христіаністів", і до "ісламістів", і до молодих, і до старіючих суспільств. Не даремно він називає Європу континентом переможених з огляду на те, що її покидає молодь. Тай з народжуваністю катастрофа... Сай Фрумкін (1930 – 2009) народився в Каунасі і провів там своє дитинство. Коли німецькі війська увійшли в Литву, Сай разом з родиною був депортований до концтабору. Він єдиний з сім'ї залишився живий, був звільнений з табору і переїхав до США. Проживав у Лос-Анджелесі. Його текст є скоріше рефлексією на не надто відому в Україні книгу професора Гуннара Гейнзона "Сини й світове панування: роль терору в підйомі і падінні націй" (Sohne und Weltmacht: Terror im Aufstieg und Fall der Nationen). Кілька тез з неї актуальна і для України – якоюсь мірою вона пояснює і підйом України у ХХ столітті, і більшовизм, і сплеск націоналістичного руху всередині ХХ століття, і сьогоднішнє буксування українського проекту. А також окреслює перспективи не лише Європи, але й України.
Отож сам текст Сая Фрумкіна:
"Друг прислав мені з Англії англійський переклад опублікованого датською мовою інтерв'ю з німецьким професором Гуннаром Гейнзоном, порадивши прочитати його, незважаючи на можливу депресивну реакцію. Мені зовсім не хотілося читати 16 сторінок, оскільки у мене і так накопичилася купа непрочитаного. Але переглянувши початок, я вже не зміг відірватися. Інтерв'ю було взято через вихід в 2003 році його сенсаційної книги "Сини й світове панування: роль терору в підйомі і падінні націй" (Sohne und Weltmacht: Terror im Aufstieg und Fall der Nationen). Ця книга стала бестселером у всьому світі, але на англійську мову досі не перекладена. У вступі до книги наводиться цитата сучасного німецького філософа, який вважає, що ця книга не менш важлива і значна, ніж "Капітал" Карла Маркса.
Прочитавши це, я негайно пішов на Google і з'ясував, що автор – 63-річний професор Бременського університету, соціолог, економіст і дослідник геноциду. Він написав безліч книг про розквіт і занепад цивілізацій, починаючи з Бронзового віку, Стародавньої Греції, близькосхідних та буддистських країн і закінчуючи Голокостом і сучасною Європою. У своїй книзі "Сини й світове панування" він пояснює явище, яке породило непередбачену і незрозумілу хвилю тероризму і насильства, що розламує сьогодні наш світ, назвавши це явище "злоякісним демографічним пріоритетом молоді" ("Youth Bulge").
Визначення цього явища підтверджується елементарним математичним розрахунком – порівнянням кількості чоловіків у віці 40-44 роки з хлопчиками у віці від 0 до 4 років. Демографічний збій відбувається тоді, коли на кожних 100 чоловік у віці 40-44 роки припадає менше, ніж 80 хлопчиків віком від 0 до 4 років. У Німеччині це співвідношення дорівнює 100/50, а в секторі Гази – 100/464.
Гейнзон використовує термін "демографічний збій", щоб охарактеризувати країни, які будуть нездатні чинити опір пріоритету молоді з інших країн. Німеччина і Японія демографічно готові до здачі країнам, подібно мусульманським, – Афганістану (100 мужчин/403 хлопчики), Іраку (100 мужчин/351 хлопчик) і Сомалі (100 мужчин/364 хлопчики). Насильство має тенденцію виникати в тих суспільствах, де юнаки від 15 до 29 років становлять більше 30% загального населення. Причини – релігія, націоналізм, марксизм, фашизм, тобто в ім'я чого вершиться це насильство, – несуттєві. Зараз у світі існує 67 країн з демографічним пріоритетом молоді, в 60 з них вже відбувається або масовий геноцид, або громадянська війна.
......
Гейнзон підкреслює, що молоді люди шукають і з готовністю сприймають ідеологію, яка пощає і звільняє їх від відповідальності: "Коли назріє момент, будуть написані нові релігійні брошури і книги. З цих святих книг, будь це Коран, Біблія, "Mein Kampf", "Комуністичний маніфест" і т. д., береться те, що виправдовує вашу мету. Ви знаєте, що будете творити насильство, але хочете, щоб при цьому совість вас не мучила. Ви вбиваєте на благо ідеї, а тому ви – праведник. Але коли молодь перестає бути в демографічній перевазі, то до цих книг, надрукованих мільйонним тиражем, цікавість повністю втрачається: всі вже знають, що, крім ідеологічного сміття, там нічого немає.
Однак в умовах демографічної пріоритету молоді ця сама молодь стає глухою до аргументів розуму і совісті. Неправильні ідеї не з'являються зі Священного писання, вони створюються самими молодими людьми, тому що їм потрібні неправильні ідеї, щоб виправдати свої дії. Отже, їх неможливо зупинити, пояснивши, що їхні ідеї неправильні. Рухи не створюються неправильними ідеями. Навпаки, неправильні ідеї народжуються у відповідь на потребу руху. Ісламізм створений не ісламом, а молодими мусульманами".
....
Зараз німці, голландці, французи емігрують зі своїх країн як ніколи. Тільки з Німеччини щорічно виїжджають 150 000 людей, причому більшість з них їдуть в англо-саксонські країни. Щороку Канада, Австралія і Нова Зеландія з готовністю приймають 1,5 мільйона освічених іммігрантів і роблять все можливе, щоб полегшити їх в'їзд до своїх країн. Професора Гейнзона не дивує це: "Не дивно, що молоді працьовиті люди у Франції та Німеччині воліють емігрувати, і не тільки тому, що на їхні плечі лягає обов'язок "годувати" старіюче корінне населення власної країни. Якщо ми візьмемо 100 20-річних французів і німців, то 70 з них також повинні утримувати 30 іммігрантів їх власного віку, а також їх нащадків. Для багатьох це просто неприйнятно, особливо у Франції, Німеччині та Нідерландах. Саме тому вони втікають."
Повністю текст тут
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
