Юрій Дракохруст: Чи cтворили Лукашенко і Назарбаєв альянс проти Путіна?
Пропоную прецікаве інтервю білоруського "Радіо Свобода", яке стосується відносин у Митному союзі:
"Які головні підсумки візиту Олександра Лукашенка до Казахстану? Чому президент виступає проти наднаціональних органів в Євразійському союзі? Чи можливий альянс Мінська й Астани проти Москви? Навіщо Казахстану Митний союз? Ці питання в програмі "Празький акцент" обговорюють керівник аналітичних проектів компанії БелаПАН Олександра Класьковський, директор Центру стратегічних і зовнішньополітичних досліджень, науковий співробітник Інституту філософії Академії наук Білорусії Арсеній Сивицький і керівник Центральноазіатського фонду розвитку демократії Талганай Умбеталіева. Ведучий – Юрій Дракохруст.
Мінськ і Астана – проти Москви?
Дракохруст: 3-4 жовтня пройшов візит глави Білорусі Олександра Лукашенка в Казахстан. На які головні підсумки цього візиту ви звернули увагу?
Умбеталіева: Перший момент, на якому я акцентую увагу – це те, що Казахстан спробував чинити м'який опір Росії за допомогою Білорусії. Зокрема, було прийнято заяву про те, що економічний проект не може перетворитися на політичний. Звичайно, цей голос звучав дуже тихо, але все одно я в цьому бачу певні позицію. І другий момент, на який я акцентую увагу – це спроба Казахстану вибудувати відносини з Білоруссю в рамках Митного союзу без Росії. Наскільки я знаю, раніше Білорусь і Казахстан спілкувалися в Митному союзі через Росію. А зараз була зроблена спроба домовитися між собою без посередника.
Дракохруст: Арсеній, які моменти цієї зустрічі виділили б ви?
Сивицький: Перш за все, це, безумовно, те, що Білорусія і Казахстан підтвердили намір розширювати взаємовигідне співробітництво в торгово-економічній, інвестиційній, науково-технічній сферах. Це взаємовигідна співпраця планується будувати за рахунок створення спільних підприємств, холдингів і так далі. Пріоритетними напрямками тут є спільні проекти в сфері логістики, а також машинобудівному та військово-промисловому комплексі. Другим результатом стало прийняття "дорожньої карти" розвитку двостороннього торговельного економічного співробітництва на 2014-2016 роки. Вона також передбачає створення низки спільних підприємств у сфері сільського господарства, машинобудування і так далі. Тут є кілька прикладів: створення спільних підприємств на базі БелАЗу і МТЗ. Вони вже функціонують майже рік і досить ефективно. Я погоджуся з колегою з Казахстану в тому, що були звірені годинники євразійської інтеграції. Перш за все з питання політичного виміру, я маю на увазі створення євразійського парламенту. І друге питання – введення єдиної валюти в майбутньому Євразійському союзі. Можна говорити про те, що був створений якийсь альянс проти спроб Росії нав'язувати нам політичну форму інтеграції, але цей альянс утворився ще тоді, коли Митний союз тільки починався. Тому не можна говорити про те, що він тільки зараз формується. Питання в тому, що зараз закиди з боку Мінська й Астани були сформульовані явно.
Дракохруст: Напередодні візиту президента Білорусі в Казахстан одне казахстанське видання висловило гіпотезу, що білоруський і казахстанський керівники мають намір виступити єдиним фронтом проти планів розширення Митного союзу за рахунок Вірменії та Киргизстану. Наскільки можливий такий альянс, чи підтвердили гіпотезу про альянс якісь деталі візиту Лукашенка в Казахстан? І чи справді Мінськ і Астана мають якісь заперечення проти розширення Митного союзу за рахунок вказаних країн?
Класьковський: Сама ця фраза в заголовку матеріалу, що Астана і Мінськ можуть єдиним фронтом виступити проти Москви – це така штучна журналістська драматизація. Я сам журналіст і також вживаю такі заголовки, щоб якось загострити інтригу. Природно, спочатку було зрозуміло, що ніяких гучних випадів проти Москви не буде. Це не та ситуація, лідери досить хитрі. Іноді Лукашенко може дозволити собі такі прямі атаки в лоб на Кремль, але Нурсултан Назарбаєв традиційно маневрує, його виступи побудовані на латентних речах. Що стосується конкретно проблеми приєднання Вірменії та Киргизстану, то я думаю, що проблема існує. Але і Назарбаєв, і Лукашенко – вони такі щирі інтегратори, які завжди говорили, що готові піти в інтеграції далеко-далеко, і тепер вони навряд чи будуть говорити, що не пустять в союз Вірменію і Киргизстан, так як їх ніхто не зрозуміє. Тому у всіх інтерв'ю Лукашенко і говорив з такою нещирою, кривою посмішкою, що ми будемо тільки вітати їх приєднання. Чому? Тому що, по-перше, це новий головний біль, тому що це бідні країни, які вступаючи до Митного союзу, а в перспективі, як я розумію, і в Євразійський союз, сподіваються, що Москва щось за це дасть. Ось це найголовніше. І вони тягнуть за собою тягар своїх важких економічних проблем. Що стосується Вірменії, то там все це ще затрудненно відносинами з Азербайджаном, країна фактично в блокаді. Економічний стан Киргизстану плачевний, плюс може піти нелегальна міграція, плюс в Киргизстані фактично відкрито кордон з Китаєм і через цю дірку можуть хлинути китайські товари. Тобто і Лукашенко і Назарбаєв моделюють цю ситуацію і думають, що їм не потрібні зайві біль і клопоти. Упевнений, що між собою вони про це говорили, але в публічних заявах це не отримало відображення. Якщо говорити про євразійську інтеграцію, то, звичайно, ця перспектива напружує і Лукашенко, і Назарбаєва, грунт ніби є для альянсу, але вони й один одному до кінця не довіряють. Тому тут доволі цікава ситуація.
Дракохруст: Талганай, чи згодні ви з Олександром, що ця окрема позиція Астани і Мінська не знайшла відображення в кінцевих документах зустрічі? І що ви могли б сказати з приводу думки Олександра про те, що оскільки сторони не надто довіряють один одному, то цей альянс досить хиткий, оскільки тут діє "дилема ув'язненого" – кожна з сторін може виграти, зрадивши партнерові?
Умбеталіева: Альянс поки не відбувся, партнери придивляються один до одного. Зараз Казахстан опинився у складній ситуації. Назарбаєв у свій час сам виступав за введення єдиної валюти. І тепер, коли це стало можливим, виступати проти досить складно. Формат відносин з Росією заснований на тому, що Казахстан дуже часто йде на поступки з багатьох питань. Передбачалося, що Казахстан вступає до Митного союзу, який буде рівноправним, а тепер виявилося, що країна може втратити свою політичну незалежність. Крім того, насторожує дуже агресивна позиція Росії не тільки на глобальному рівні, а й на пострадянському просторі, що видно по тому, як вона вибудовує свої відносини з Україною і Молдовою. Така позиція "батога" не завжди приносить користь і необхідно пам'ятати про те, що ця "батіг" може бути використаний і проти Казахстану. Тому Казахстан намагається лавірувати, уникає конфліктних ситуацій, намацує грунт для формування з Білорусією своєрідного альянсу, щоб хоч якось протистояти позиції Росії, не порушуючи, однак, при цьому відносин з Росією. Справа в тому, що політична еліта Казахстану дуже сильно зацікавлена у підтримці з боку Росії, оскільки це гарантує певну безпеку для нашої країни. Необхідно враховувати нестабільну позицію еліти всередині країни, ми знаємо, що довіра до неї падає. І тому їй не хочеться зараз псувати відносини з Росією відкрито, але в той же час еліту Казахстану трохи напружує агресивна позиція Росії. Тому я думаю, що це певна спроба: що з цього вийде? Що стосується відносин з Вірменією і Киргизстаном, то це дуже натягнуті стосунки. Політичні еліти Казахстану і Киргизстану один одного недолюблюють. І волелюбність Киргизстану трохи лякає нашу еліту. Але вона відкрито не буде заявляти про те, що вона проти. Тим більше що в нашій країні є політичні сили, які досить голосно виставили вимогу виходу з Митного союзу, тому зараз політичній еліті треба цей союз представляти з позитивного боку, і вона публічно вітатиме вступ до його Киргизстану. Хоча я думаю, що Казахстан не надто зацікавлений в цьому. Я думаю, що він буде вибудовувати в цьому плані відносини з Росією безпосередньо і домовлятися, щоб якомога довше відтягнути цей момент."
А далі про "Союз хитрунів: хто чого хоче в Митному союзі?" тут
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
