Про свободу, тотальність та війну
У наступному році минатиме 100 років від початку Великої війни у Європі 1914 року. Щойно – а саме у 1991 році вона й закінчилася. Взагалі ХХ століття насправді укладається саме у ці рамки 1914-1991. Що для нього характерне, окрім Великої безкінечної війни? Поява і головне практика застосування ідеологій тоталітарного типу. Декому здається, що вони подолані. Я б не був таким оптимістичним, тому пропоную подивитися на війну, тотальність та як не дивно масову емансипацію, тобто свободу – на цей раз не ту:)
Про це та інше:
Щонайперше я б хотів запропонувати відому, однак у нас в Україні не надто знану тезу, що, якщо подивитися на історію ХХ століття, то це історія однієї Великої війни. Війну не можна оцінювати тільки від першого до останнього пострілу. Війна має як свою передісторію, так і періоди тимчасового примирення – реалізовуючи формулу Троцького "Ні миру, ні війни" – а потім нове розгортання власне гарячих бойових дій.
Мене завжди дивувало те, що до офіційних часових рамок ІІ Світової війни чомусь включали ні ремілітаризації Рурської області, ні Аншлюсу Австрії, ні окупації Чехо-Словаччини, ні війни проти Закарпатської України. Може тому, що я не історик.
Ба більше, ІІ Світова війна є прямим продовженням І Світової війни, початок якої ми матимемо наступного року.
Банальністю є твердження, що І Світова війна завершилася, однак більшість народів Європи залишилися з різних причин невдоволеними її результатами. Тому міжвоєнне двадцятиріччя стало простою підготовкою нової війни. І саме тоді супротивники винайшли новий вид "зброї" – ідеологію. Причому у її найбільш девіантних тоталітарних формах.
Що й породило нову хвилю мобілізації невдоволених. Цього разу мобілізація проходила не під застарілими і неефективними монархічно-імперіалістськими штандартами.
Цього разу мобілізацію до нової фази війни здійснювалася під штандартами тоталітарної ідеології, тоталітарних режимів, режимів, які до цього наближалися. Так у світі появилися сурогати релігії – або, як гордо окреслив їх Джованні Джентіле, – "політичні релігії". Йому правда здавалося, що першою з них є італійський фашизм, а я б ризикнув заперечити, оскільки більшовизм як "політична релігія", в яку "вірили" мільйони появився раніше.
І тут ми отримуємо не лише спрощену схему боротьби лише двох тоталітарних ідеологій і двох тоталітарних режимів.
Учасників конфлікту було набагато більше. І, на жаль, більшість з них мали ознаки, якщо не тоталітарних, то націоналістичних чи авторитарних ідеологій.
Це і різного роду фашистські чи протофашистські рухи, які не завжди були союзниками німецьких нацистів чи італійських фашистів, це і націоналістичні рухи, які прибирали форм національно-визвольних рухів, однак теж несли в собі зерна якщо не тоталітаризму, то авторитаризму, як от рух Мустафи Кемаля, це і різні комуністичні рухи, які не завжди йшли у фарватері сталінізму, як от югославський чи албанський комуністичний авторитаризми...
Як на мене, то тільки у 1991 році закінчилася Велика війна ХХ століття у Європі. Саме 1991 року ліквідуються її останні наслідки – поділ Європи, падають тоталітарні та автократичні режими.
А як же ж "мирні" десятиліття 1945-1991 років?
Після 1945 року Велика війна трансформувалася у "холодну війну", яка набирала то "холодних" форм ідеологічного, економічного та дипломатичного протистояння, протистояння на інших плацдармах бойових дій – Африка, Азія, Латинська Америка – які ми неначе не бачимо, то в "гаряче протистояння" – як от події в Угорщині 1956 р., Чехословаччині 1968 р., Польщі 1991 р.
...
І тоді тоталітаризм не "розв'язує" війни – він є його породженням і знаряддям мобілізації для успішного ведення війни. Це цинічна постава, скаже хтось. Так. Спокійна постава. Однак одними засудженнями чи заклинаннями не можна відповісти на запитання – чому вони поставали, чому поставали тоталітаризми саме тоді і у цьому місці? Можна говорити про підпорчену природу сучасної людини, можна говорити про підступність узурпаторів чи егоїзм провідних верств, навіть можна ризикнути в пароксизмі осудження опуститися до тези про порочну природу якихось народів. Однак це не дає відповіді – чому? А тільки знаючи – чому – ми можемо спробувати протистояти новому сходженню тоталітаризму – у нових формах, звісно.
Я б нагадав і відому тезу Ортеги-і-Гассета про "бунт мас". У станових, напівфеодальних суспільствах, які були напередодні І Світової війни тоталітаризм не міг постати. Саме емансипація мас і зробила технічно можливою появу "народних", "націоналістичних", "комуністичних", "фашистських" і врешті "нацистських" ідеологій, які підмінили собою лояльності до монархів як помазаників Божих. Парадокс.
Далі тут:)
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
