1 листопада 2013, 10:41

Спільна поминальна молитва на українських військових меморіалах та польських військових меморіалах

Сьгодні 1 листопада у День всіх святих поминають тих, що відійшли. Традиція давня у всій Європі, і в Україні. Сьогодні багато хто у Львові відвідає хоча б подумки своїх рідних, яких вже немає у цьому світі. Але не тільки рідних, але й тих, кого просто шануєш.

Тому вже одинадцять років поспіль у Львові на Личаківському цвинтарі – місці, де знайшли спокій і колишні друзі, і колишні супротивники – відбувається дивовижний, як на наші часи, захід – спільна поминальна молитва української та польської спільнот Львова на українських військових меморіалах та польських військових меморіалах. Спільна молитва на могилах тих, хто у більш нерозумні часи поборював один одного.

От і цього року щиро запрошуємо тих, хто має таку можливість, хто є у Львові, і львів'ян і гостей міста прийти на Личаківський цвинтар. Цієї ночі він буде палати більшою кількістю вогнів, ніж саме місто – десятками, якщо не сотнями тисяч свічок.

Сентименти – скаже хтось. Може й так. Однак ці сентименти дозволяють дивитися не так у минуле, як у майбутнє. І сьогодні на Личакові напевно не буде поховання, на якому чиясь, не обов'язково рідна, але й зовсім чужа рука не поставить свічки.

А насамкінець пропоную текст Олеся Пограничного "Залишите минуле історикам та святому Петрові":

"Одинадцять років тому, коли в одержимих конфронтаційною риторикою середовищах Польщі та України роздмухувався конфлікт навколо польських військових поховань на Личаківському кладовищі, група людей доброї волі з обох країн знайшла в собі мудрість і силу подати один одному руку примирення і спільно помолитись за взаємопрощення та взаємопримирення. 1 листопада 2002 року відбулася знакова Польсько-українська зустріч за участю кардиналів Любомира Гузара та Мар'яна Яворського, Яцека Куроня та Михайла Гориня і ще близько сотні громадських лідерів з України та Польщі. (детальніше – тут). Ця зустріч розпочалася круглим столом "Що нам робити із своєю історією" а закінчилася спільною молитвою на Меморіалі воїнам УГА та Цвинтарі Орлят. Мета була прозора і далекоглядна – на місці, з котрого почав розгорятися конфлікт, створити ще одну платформу до поєднання і порозуміння.

Рідний брат Єжи Гедройця написав тоді до учасників зустрічі листа, в якому сказав, "Люди доброї волі з обидвох боків польсько-українського кордону, а зокрема інтелігенція, не можуть залишатися байдужими стосовно виявів злої волі та ксенофобії, позаяк пасивність може бути потрактована як згода". А професор Гарвардського університету, знаменитий історик-візантолог Ігор Шевченко зазначив: "Обидві сторони повинні визнати за своє гасло: "Дивитись уперед, а не назад".

Ця миротворча ініціатива виникла тоді в середовищі Українського Католицького університету та Журналу "Ї". Відтак щороку 1 листопада представники української та польської громади Львова спільно моляться на цих скорботних для обох історичних пам'ятей місцях.

В історії часто недалекоглядні ігри патріотів закінчувались плачем вдів і сиріт. Люди, котрі цього не розуміють, провокують конфронтації. Людям, котрі плекають у собі відповідальність за майбутнє свого роду і своєї землі, належить постійно підтримувати мир і прагнути до порозуміння.

Одного разу мій добрий приятель сказав: залишите минуле святому Петрові та науковцям-історикам, віддайте майбутнє в руки Всевишньому, самі ж гідно і в мирі живіть нині, бо тільки так зможете забезпечити собі по смерті прихильність св.Петра перед брамою вічності...

Цього року традиційна спільна молитва на українських і польських військових похованнях Першої світової війни відбудеться 1 листопада.

Збір о 14:00 біля головного входу Личаківського цвинтаря."

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Пригоди істини, постправда і постмодернізм

Основною метою людства є його виживання. А виживання вимагає застосування здатностей та інструментів, які власне його, це виживання, забезпечують...

Занепад Заходу чи піднесення Сходу?

Сьогодні вже стало певним кліше писати про те, що Захід у тому вигляді, яким ми його знаємо, знову переживає занепад і, здається, поступово згасає – неначе вкотре заходить за обрій, як це свого часу описав Шпенґлер (Oswald Arnold Gottfried Spengler, 1880-1936)...

Європа, що тріумфує

Я з відомим львівським політологом Антіном Борковський, в день уродин визначного польського митція зламу XIX-XX століть Юзефа Мегоффера, відштовхуючись від його картини "Европа, що тріумфує" дискутуємо про сьогоднішню долю того, що ми називаємо Европою, Трампа, Бреттон-Вудську угоду та що з цього випливає...

Остання людина?

Останнім часом ми спостерігаємо тривожні процеси – стрімке зниження рівня когнітивних здібностей людей, зокрема таких як розуміння, пізнання, навчання, усвідомлення, сприйняття та здатність обробляти зовнішню інформацію...

Епоха хама

Спостерігаючи за дивною динамікою еволюції гомінідів, ланок у поставанні сучасних людей, які зʼявлялися мільйони років тому, а згодом зникали без сліду, не залишаючи прямих нащадків і поступаючись місцем іншим підвидам антропоморфних істот, я все частіше замислююся над траєкторією розвитку homo sapiens...

Це український солдат зробив Америку великою, а Росію – малою

У передріздвяний період прийнято говорити про щось добре. Для нас, в Україні, нашим найкращим є Україна у її якнайширших сенсах. Тому я приготував промову про Україну, але на перший погляд присутнім може здатися, що цьогорічна промова про США...