24 лютого 2014, 10:30

Рятуйте Севастополь!

Минуло кілька днів переполоху сатрапів режиму. І ми бачимо, як вони повертаються. Гепи з Допами. Всякі там Колісниченки. Спочатку рвонули. До Москви. А потім від кремлівського хазяїна дістали команду "сидеть-держать". Тому підтиснувши хвости, вернулися та "територію ответсвенности".

Зараз їх головне завдання створити в кількох регіонах максимальний хаос, погроми, "независимое правительство Юга России" і т.д. У Севастополі, Харкові, Луганську.

Це вже працює не так злодійня режиму, як іноземна агентура.

В Севастополі дійшло до лінчування проукраїнськи і лояльно налаштованих громадян. У Херсоні до стрілянини та поножовщини.

Є великі запитання щодо лояльності структур місцевих Міністерства внутрішніх справ, можливостей скромного Флоту України, розгромленої режимом армії.

Є велика імовірність того, що сьогодні Росія спробує у явній чи не явній формі взяти Севастополь під свій контроль.

Під видом парамілітарних структур – різного роду "крымского казачества", та інших "ряжених" можуть маскуватися справжні бойовики. Вони вже пробують перебрати владу в місті. Всі це бачать. Зрештою, після того, що вони натворили у Києві, таким формуванням, як кримський "Беркут" відступати нікуди – попереду тюрма і, можливо, довічна – хіба що в Росію. Однак там, в Астрахані, вони Путіну не потрібні. Путіну вони потрібні у Криму. І як гарматне м'ясо. І як бойова сила.

Зрештою, такий стан справ ми терпимо вже доволі довго. Однак сьогодні-завтра критичні дні.

У випадку успішного проведення операції по ескалації ситуації, яка організовується з-за кордону, може дійти навіть до введення російських військ у Севастополь – славного "принуждения к миру". У формі патрулювання території, звичайно. З явочною забороною робити це українській владі.

Це, напевно, пов'язано з тим, що Росія боїться того, що Верховна Рада може скасувати угоду про базування флоту. Росія діє на випередження.

І, напевне, – це останній момент коли Росія може явочним порядком відірвати шматок території України.

Принаймні закріпити, якщо не розширити свою присутність у Криму.

Або ж створити і в Україні прецедент, подібний до Абхазії, Придністров'я, Південної Осетії. Це типова практика постсовєтської Росії.

Разом з тим потрібно уникати і пасток "легкого" чи "силового" врегулювання цієї провокації. На таку реакцію чекає весь Чорноморський флот Росії. Врегулювання має бути філігранним. Можливо на політичному чи дипломатичному рівнях.

Ну і нечисть потрібно прибирати. Допи, Гепи та Вадіки не мають права грасувати країною далі її шматуючи – а це вже справа Прокуратури, СБУ та МВС.

Слава Богу, що в Криму є наші брати – кримські татари – континентальний Крим у безпеці. Однак з Севастополем і, можливо, Керччю – проблеми. Великі проблеми.

Думаю, що сьогодні вранці Верховна Рада мала б терміново зібратися саме з цього приводу.

Потрібно заслухати керівництво Флоту, Збройних сил, Служби безпеки, Міністерства внутрішніх справ. Запросити Послів. Викликати Посла Росії Зурабова для консультацій. Потрібно нагально щось робити.

Потрібно звернутись до ООН з вимогою терміново скликати Раду Безпеки ООН. Апелювати до підписаного в Будапешті Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, який гарантує цілісність України. Звернутися до його підписатів – США, Великобританії, Росії за розясненнями. Запросити представників підписантів. Хоча б на рівні послів – для обговорення ситуації.

Викинути врешті того лузера Кожару. Призначити фахового дипломата – благо таких не бракує.

А у Києві сплять, думають збиратись аж о 16.00.

Партійне домінує.

Друзі – не прогавте сьогодні за мишачою метушнею головного.

Думайте про державу.

24 лютого 2014

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Занепад Заходу чи піднесення Сходу?

Сьогодні вже стало певним кліше писати про те, що Захід у тому вигляді, яким ми його знаємо, знову переживає занепад і, здається, поступово згасає – неначе вкотре заходить за обрій, як це свого часу описав Шпенґлер (Oswald Arnold Gottfried Spengler, 1880-1936)...

Європа, що тріумфує

Я з відомим львівським політологом Антіном Борковський, в день уродин визначного польського митція зламу XIX-XX століть Юзефа Мегоффера, відштовхуючись від його картини "Европа, що тріумфує" дискутуємо про сьогоднішню долю того, що ми називаємо Европою, Трампа, Бреттон-Вудську угоду та що з цього випливає...

Остання людина?

Останнім часом ми спостерігаємо тривожні процеси – стрімке зниження рівня когнітивних здібностей людей, зокрема таких як розуміння, пізнання, навчання, усвідомлення, сприйняття та здатність обробляти зовнішню інформацію...

Епоха хама

Спостерігаючи за дивною динамікою еволюції гомінідів, ланок у поставанні сучасних людей, які зʼявлялися мільйони років тому, а згодом зникали без сліду, не залишаючи прямих нащадків і поступаючись місцем іншим підвидам антропоморфних істот, я все частіше замислююся над траєкторією розвитку homo sapiens...

Це український солдат зробив Америку великою, а Росію – малою

У передріздвяний період прийнято говорити про щось добре. Для нас, в Україні, нашим найкращим є Україна у її якнайширших сенсах. Тому я приготував промову про Україну, але на перший погляд присутнім може здатися, що цьогорічна промова про США...

Вручення ''Ордена Незалежного культурологічного Журналу ''Ї'' ''За інтелектуальну відвагу'''' та прийняття ''Межа року''

Рівно чверть століття тому, у 1999 році, у Львові під Різдво вперше відбулося унікальне не лише для України, але й для всього центрально-східного регіону Европи дійство – своєрідне підведення суспільних та політичних підсумків року, що минув, і вшанування тих, кого цього року середовище Громадської організації "Незалежний культурологічний журнал "Ї"" вважали знаковими для України і регіону публічними діячами, діячами, які особливо заслужилися в царині інтелектуального осмислення часу і мали відвагу це своє бачення відкрито задекларувати та обстоювати...