24 травня 2014, 11:59

Володимир Щербина: Реформа відносин розподілу результатів праці – ключ до побудови гармонічного суспільства в Україні

Хоча уряд не визначив реформування податкової та пенсійної сфер буття українського суспільства своїм головним пріоритетом, декілька груп в Україні та окремі фахівці намагаються розробляти, пропонувати та лобіювати свої рішення у реформуванні окремих податків та соціального внеску. При цьому, звичайно ж, методологічної єдності не спостерігається. І це дуже погано, бо реформа податкової та пенсійної сфер – це одна реформа, оскільки і податки, і внески у солідарні фонди суспільного споживання мають одне і те ж джерело фінансування. До того ж більшість розробників-реформаторів у якості обґрунтування своїх пропозицій називають виключно ті чи інші проблеми чи потреби бізнесу. А реформування цієї сфери буття українського суспільства обмежувати лише потребами та інтересами бізнесу не можна: економіку створює все суспільство, а не тільки бізнес.

Саме реалізована в економіці суспільно корисна праця є джерелом фінансування усіх без винятку економічних процесів, в тому числі зобов'язань, які встановлює держава і тим перерозподіляє її частину на користь інших осіб. Частина державних податкових вимог припадає, звичайно ж, і на прибуток, проте для його утворення необхідні належно облаштовані умови функціонування праці, оскільки вона не лише створює товари і послуги, а й визначає платоздатність середовища їх збуту. Інших поточних джерел фінансування не існує: разом вони складають додану вартість. Тому саме перерозподіл праці має найвищий суспільний та економічний пріоритет.

Будь-які "нарахування" на заробітну плату є прихованим відособленням її частини (частини реалізованої праці) від доходів працівника. Цим порушується приватний характер праці: обмежується право працівника на використання частини його праці за власними пріоритетами його сім"ї та родини в реальному часі, а якщо він не доживе до пенсії або нетривалий час скористається пенсією "від держави", – гроші будуть втрачені. Потенційна капіталізація цих коштів за час трудового стажу буде втрачена гарантовано: платити у вигляді відсотків за використання цих коштів не передбачено у принципі.

Утворення значних за обсягом фондів суспільного споживання є одним з "геніальних винаходів" соціалізму, коли приватна власність "не створювалася", а частина доходів сімей та родин вилучалася на створення соціалістичної власності. І до цього часу ці відносини в Україні не реформовані. А працівник навіть ні про що й не здогадується. Навіть роботодавець! Проте, ані суспільство, ані економіка з цим "жити" не можуть: порушується взаємодія ключових для українського суспільства інститутів: сім'ї, родини, громади, праці, нагромаджень та приватної власності.

Тому, при напрацюванні законодавчих змін у податковій та пенсійній сферах України треба обов'язково враховувати, що джерелом фінансування для "нарахувань" на зарплату є виключно та сама заробітна плата. І обов'язково розглядати суспільство, як самоврядну систему, що створює свою економіку.

Для гармонізації інтересів у відносинах суспільства та бізнесу важливою є міра перерозподілу кожного з двох елементів доданої вартості – праці та прибутку – і те, що вона повинна бути співставною для кожної з цих її складових. Це забезпечить рівномірність перерозподілу доданої вартості, як цілісної економічної категорії, а відтак – гармонічність суспільних відносин.

Розрахунки ж показують, що в діючих умовах жодної співставності нема. Натомість є глибока диспропорція! В той час, коли прибуток перерозподіляється на 50%, легально реалізована праця перерозподіляється на 150%! Точніше – в чинному законодавстві України існує вимога віддати в податки та солідарні соціальні фонди 150% легальної зарплати. І це при тому, що ще більш як 100 років тому доведено: межею вилучення у цьому випадку є 32%. До того ж цією межею лімітується вилучення коштів на потреби усіх рівнів суспільної побудови: сім'ї, громади та держави.

Вказана диспропорція в перерозподілі праці є причиною глибокої тінізації української економіки, корумпованості суспільства внаслідок дискредитації інституту праці, постійної інфляції та неплатежів, нестабільності національних грошей..., руйнування українського суспільства у моральному та фізичному сенсах. Економіка України "функціонує" без поточного легального джерела фінансування суспільних та економічних процесів. Україна, як держава і як суспільство, не може ані виробляти конкурентоздатну продукцію, ані заробляти в легальному полі.

Хоча вказана диспропорція створює ще багато проблем для українського суспільства та його економіки, вважаю за необхідне підкреслити і наголосити: становище з законодавчим регулюванням відносин обміну працею та її перерозподілу є причиною протистояння суспільства і влади, яке знайшло свій прояв у всіх Майданах часів Незалежності, а також – сьогоднішніх подій на сході України. Чим більше сім'ї та родини залежні від доходів, отриманих від найманої праці (а саме такими є сімейні бюджети промислових районів Сходу), тим у гіршій ситуації вони опиняються: сімейні бюджети хронічно порожні... і просвітку не видно. Тому російська пропаганда лягає на набагато більш плідний ґрунт, ніж у центрі та на заході України, де структура зайнятості робить суспільство менш чутливим до цього перекосу в регулюванні суспільних відносин.

Для належного реформування відносин перерозподілу праці в Україні вважаю необхідним громадянському суспільству докласти зусиль до вироблення спільної з урядом концепції та цілісної державної програми реформування податкової та соціально-пенсійної сфер, яку можна було б розглядати, як технічне завдання для напрацювання конкретних законопроектів.

З цією метою пропоную провести 2-3 тематичних круглих столи на урядовому майданчику "Центр Підтримки Реформ" з залученням представників як експертних середовищ, так і уряду. Тоді є шанс, що люди прийдуть на цей захід "кожен зі своїм", а підуть – "з нашим".

Дуже важливою є участь ЗМІ у висвітленні як самого перебігу цих круглих столів, так і результатів їх роботи, щоб суспільство змогло краще усвідомити причини проблем та пропоновані шляхи їх подолання.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Занепад Заходу чи піднесення Сходу?

Сьогодні вже стало певним кліше писати про те, що Захід у тому вигляді, яким ми його знаємо, знову переживає занепад і, здається, поступово згасає – неначе вкотре заходить за обрій, як це свого часу описав Шпенґлер (Oswald Arnold Gottfried Spengler, 1880-1936)...

Європа, що тріумфує

Я з відомим львівським політологом Антіном Борковський, в день уродин визначного польського митція зламу XIX-XX століть Юзефа Мегоффера, відштовхуючись від його картини "Европа, що тріумфує" дискутуємо про сьогоднішню долю того, що ми називаємо Европою, Трампа, Бреттон-Вудську угоду та що з цього випливає...

Остання людина?

Останнім часом ми спостерігаємо тривожні процеси – стрімке зниження рівня когнітивних здібностей людей, зокрема таких як розуміння, пізнання, навчання, усвідомлення, сприйняття та здатність обробляти зовнішню інформацію...

Епоха хама

Спостерігаючи за дивною динамікою еволюції гомінідів, ланок у поставанні сучасних людей, які зʼявлялися мільйони років тому, а згодом зникали без сліду, не залишаючи прямих нащадків і поступаючись місцем іншим підвидам антропоморфних істот, я все частіше замислююся над траєкторією розвитку homo sapiens...

Це український солдат зробив Америку великою, а Росію – малою

У передріздвяний період прийнято говорити про щось добре. Для нас, в Україні, нашим найкращим є Україна у її якнайширших сенсах. Тому я приготував промову про Україну, але на перший погляд присутнім може здатися, що цьогорічна промова про США...

Вручення ''Ордена Незалежного культурологічного Журналу ''Ї'' ''За інтелектуальну відвагу'''' та прийняття ''Межа року''

Рівно чверть століття тому, у 1999 році, у Львові під Різдво вперше відбулося унікальне не лише для України, але й для всього центрально-східного регіону Европи дійство – своєрідне підведення суспільних та політичних підсумків року, що минув, і вшанування тих, кого цього року середовище Громадської організації "Незалежний культурологічний журнал "Ї"" вважали знаковими для України і регіону публічними діячами, діячами, які особливо заслужилися в царині інтелектуального осмислення часу і мали відвагу це своє бачення відкрито задекларувати та обстоювати...