Мертвий сезон. Війна
Аки тать в нощи
Влітку 1914 Сербія і Росія всіма силами провокувала Австро-Угорщину на війну за переділ Европи. Потрібен був привід. Завершилося тим, що 28 червня з другої спроби було вбито наступника трону, головнокомандувача армією Франца Фердинанда фон Габсбурга ерцгерцога д'Есте та його дружину. Вибухнув міжнародний скандал. І 1 серпня, саме коли наступив фатальний мертвий сезон, вибухнула Перша світова війна.
Влітку 1939 року нацистський Третій Райх шукав приводів до нападу на Польщу. СС та СД організували підготовку до операції "Консерви", яка полягала у тому, щоб переодягнені у польську військову форму нацисти напали на радіостанцію на німецькій території. Для того було обрано радіостанцію у тоді німецькому містечку Ґляйвіц. 31 серпня "раптово" по команді "бабуся померла" Райнхарда Гайдріха нацисти напали на радіостанцію. 1 вересня Гітлер оголосив війну Польщі.
Влітку 2008 року, коли всі інституції ЄС, США та всяких там НАТО з ОБСЄ на місяць запали у безкінечну ман'яну (mañana – вічне "не тепер", вічне "завтра") та фієсту (fiesta – вічне "свято життя") підполковник КГБ Владімір Путін вирішив, що саме час напасти на непокірну тоді Грузію. Організувати обстріли грузинських сіл та чергову невизнану "народну республіку" йому простіше простого. У ніч на 8 серпня після обстрілів грузинських сіл, грузинська сторона піддалася на провокації на своїй території і її збройні сили Грузії заявили про намір "відновити конституційний лад" на території невизнаної республіки і в результаті боїв зайняли більшу частину Цхінвалі. А Путін, звісно, чекав за рогом з своїми арміями. Того ж дня Росія втрутилась у конфлікт на стороні південноосетинських сепаратистів та ввела війська, в тому числі танкові бригади, на територію Грузії, пробомбила грузинські міста, порти та військові об'єкти. Військові дії поширилися далеко за межі Південної Осетії на інші міста Грузії та Абхазію, де з'єднання абхазьких загонів та російських "добровольців" атакували позиції грузинських військ.
Влітку 2014 року, коли всі інституції ЄС, США та всяких там НАТО з ОБСЄ почали після чергової "глибокої стурбованості" та "дуже глибокої стурбованості" з огляду на анексований Крим на місяць западати у летаргічний сон – бо ж як же ж без такого очікуваного сезону на Канарах – не дрімаючий ні вдень ні вночі підполковник КГБ Владімір Путін вирішив, що саме час напасти повторити казус Грузії і відкусити наступний кусень України. Мене тай не одного мене останнім часом ніяк не полишало це відчуття наступного дежавю (déjà vu – "десь я вже це бачив").
І все ніби чудесно. Роздали місцевим наркоманам, хто хотів, переносні зенітно-ракетні комплекси. Загнали "братішкам" танки, БТРи, навіть гаубиці, реактивні системи залпового вогню БМ-21 "Град", убезпечилися з неба зенітними ракетними комплексами "Бук". Небо почала брати під контроль російська військова авіація. У Донбас відкрито почали заводити російські штатні військові підрозділи. Все за планом. Залишилося тільки загнати хіба що тактичну ядерну зброю.
Все – йшло, як по маслу – тим більше, що у відповідь знову передбачена і часто проплачена "величезна стурбованість". Та чомусь антитерористична операція, а не повномасштабний спротив у вигляді військової операції.
Аж ось конфуз. Лупанули з ракети не по "украх", чого ніхто б і не зауважив, а по малайзійському авіалайнеру. Та ще й з масою нідерландців, австралійців, німців та бельгійців. Не рахуючи власне малайців.
Сьогодні у всіх шок. Звісно, що шок у тих, хто не "професіонал" отрути і стилета.
Однак він мине. А ман'яна – справа вічна.
Те, що для Путіна дике масове вбивство не є жодним шоком, гадаю, нікого переконувати не потрібно. Згадайте підірвані "невідомими" будинки у Москві, Беслан, Норд-Ост, безкінечні теракти, які відбуваються саме тоді, коли потрібно "сплотить" народ – про Чечню і говорити нема чого.
Отож питання залишається. Цього року, чи наступного?
Хоча не зводімо все до містичного місяця серпня.
Для початку інтервенції у Афганістані кремлівські геронтократи скористалися різдвяними канікулами 1979 року – коли світ поринув у різдвяне замилування.
Всі газові війни 2005, 2009 рр. Путін розпочинав щодо України теж у передноворічний час. Щоб розбігшись по зимових курортах не встигли зреагувати, навіть, якщо б хотіли.
Навіть придворний переворот 1999 р., завдяки якому Путін прийшов до влади, відбувся у новорічну ніч 31 грудня, коли Єльцина змусили відректися від престолу царя всія Русі.
Тут важлива розслабленість світу. Відсутність нового складу Єврокомісії. І втрата відчуття болю. Про стишення голосу совісті навіть не згадую.
Больовий поріг подолано. Путін вдруге за останній рік входить в Україну. Ще лежать жертви катастрофи по полях, а заведення російської військової техніки в Україну не припиняється. Благо, що російський народ, як завжди, вдає з себе дурника, і неначе не розуміє, хто що зробив і до чого воно йде. Не майте ілюзій, що він усовіститься. Правильно повторив за Шукшиним Борис Нємцов – "народ для разврата собрался". Немає чого розслаблятися.
Тому я б не скидав з рахунку і серпень 2014, в якого заходимо – déjà vu – саме у соту річницю Першої світової війни, яка ніяк не може закінчитися.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
