Про Орден Героїв Небесної Сотні
Ідея заснувати Орден Героїв Небесної Сотні викликала в українському суспільстві неабиякий резонанс. Заснування всієї нагородної системи України а потім доповнення її окремими позиціями такого резонансу не викликали. Очевидно, що народ відчуває Небесну Сотню дуже своєю. Зрештою, оскільки війна Росії проти України продовжується, то сотня поволі перетворюється на полк...
Тому тим більше важливо віддавати вже справді останню шану тим, хто поліг і відзначати тих, хто склав жертву крові.
Ідея відзначення полеглих, поранених і учасників Майдану 2013-2014 рр народилася ще у лютому як громадська ініціатива. Причиною було те, що держава тоді боролася з анексією Криму.
Авторський колектив і група ветеранів Майдану готувала виготовлення цієї відзнаки у форматі громадської ініціативи.
Однак рішення Верховної ради України і Президента України спростило завдання. Тому ми запропонували на конкурс свій варіант знака Ордену Героїв Небесної Сотні.
Перевагою свого проекту вважаємо сучасний дизайн знаку і його відповідність українській, а не совєтській (Зірка Героя України, Зірка Героя СРСР, Зірка Героя Росії), фалеристичній традиції.
Назагал з існуючою в Україні нагородною системою великі проблеми. Її засновували в часи першого президентства Леоніда Кучми. Главою Адміністрації Президента України тоді був такий собі Дмитро Табачник. Тому годі дивуватися тому, що совєтчина, поєднана з провінційним гламуром, знайшла своє відображення у нагородній системі України. На жаль.
Звичайно, її поступово окультурювали. Вводили нові відзнаки. Бурхливо почали розвиватися відомчі нагородні системи. Там можна було побачити що-завгодно, окрім розуміння, що таке відзнака насправді. Але то таке.
Були блискучі здобутки, як от у вексилології Міністерства оборони України чи нагородній системі Служби безпеки України, які чітко і грамотно вписали українське прапорництво та свої наголодні системи у наполеонівську традицію.
Та повернімося до нашого проекту.
Ми трактували Орден Героїв Небесної Сотні як символ єдності України, який ми і виборювали на Майдані. Здається, що після Майдану Гідності 2013-2014 року ті, хто ділив Україну за мовною, релігійною, регіональною ознаками дістали гідну відповідь. Коли майданів ці кидали коктейлі Молотова, то не питали, якою мовою розмовляє той, хто кидає поруч.
Хоча на Донбасі ці процеси все ще проходять.
Проектуючи знак Ордена ми чітко розуміли, що фалеристика є наукою, а не забавкою і малюванням квіточок для суконь. Фалеристика – наука про нагороди – має свої закони які потрібно вивчати. Зрештою, це допоміжна історична дисципліна.
Ми розуміли, що не може йтися про зображення батальних сцен чи чогось подібного. Знак ордена перш за все має бути Знаком – Знаком, який у символічній формі промовляє до тих, хто його погоджується прийняти.
Тут є ще одна делікатна справа, якої теж наш загал майже не розуміє.
Суверени – а ними були імператори та королі – відзначали своїх підлеглих, які їм служили, відповідними відзнаками.
Натомість Президент України не є сувереном. Сувереном, у відповідності з нашою Конституцією, є Народ України. А тому Президент України не мав би відзначати громадян України, особливо тих, хто не на державній службі, а від імені Народу України просити прийняти їх цей Знак.
Тому що це велика честь нам всім, Народу України, якщо батьки чи діти, чи дружина Лицаря Небесної Сотні згодиться прийняти цей Орден як Знак того, що ми їх не забули і шануємо полеглого.
Разом з тим честь робить нам і той, хто склав жертву крові чи героїчним вчинком обстояв Україну.
Це честь для тих, хто просить прийняти Орден, а не лише для тих, хто погоджується його прийняти.
А тому Знак має бути гідним, і стриманим.
Як ми реалізовували цей задум?
Осмислюючи те, що відбувалося на Майдані наприкінці осені та взимку 2013-2014 років годі було не зауважити глибокого символізму фігури Архистратига/Архангела Михаїла, яка неначе супроводжувала Майдан від самого початку до його перемоги.
21 листопада прем'єр-міністр України Микола Азаров (не хочеться навіть згадувати) відмовляється підписувати Угоду про асоціацію України та ЄС.
21 листопада день святого Архангела Михаїла – за народними повірями саме 21 листопада "на білому коні та у білих шатах" до України приїжджає Архистратиг Михаїл – а далі сніги за снігами.
21 листопада розпочалися перші протести по всій країні.
Після побоїща 1 грудня майданівці знайшли прихисток у Монастирі Архистратига Михаїла над яким стоїть барельєф Архистратига Михаїла, яку свого часу місто Львів передав місту Києву, коли відновлювався Собор Архистратига Михаїла.
Все дійство відбувається на Майдані коло Лядських воріт під фігурою Архистратига Михаїла. Майдан відбувався на Майдані Незалежності під омофором Архистратига Михаїла (його фігура на Лядській брамі) – покровителя Києва і Великої України (Східної України).
Рівно через місяць 22 грудня від кулі в серце гине перший майданівець – Михайло Жизневський. Та ще й Михайлович. Білорус...
Потрібно було лаконічно, гідно і з повагою матеріалізувати цю людську трагедію у малій формі Знаку Ордена.
Ми відштовхувалися від української, а не совєтської фалеристичної традиції, якій вже буде сотня літ. Вона не найстарша у світі. Однак має свої напрацювання, які ми й попробували продовжити і модернізувати.
На традиційний пропам'ятний хрест (традиція Західної України) ми наклали символ Центральної (Великої, як кажуть у нас в Галичині) України – фігуру Архистратига/Архангела Михаїла – яка, за нашим задумом, має символізувати Воїна Небесної Сотні та Україну.
Фігуру Архистратига Михаїла – і як Архистратига – Ангела-Воїна, і як Архангела – Ангела-Охоронця – традиційно використовували в українській фалеристиці – див. відзнаки (кокарди) Українських січових стрільців (виготовлені у 1914-1917 рр у Відні) (див.1, ст.50), Хрест 3 Залізної дивізії УНР (1918-1921) (виготовлений у 1922 р.) (див.1, ст.17), Орден "За ІІ Зимовий похід (26.10 – 6.12.1921) "Базар" (виготовлений у 1930-х роках у Празі) (див.1,ст...40), Ювілейний хрест 2 дивізії УНА (1985) (див.1, ст.33).
Ми виходили з того, що Герої Небесної Сотні, які відійшли у Небо, потребують захисту цього Ангела-Охоронця.
Так само, як потребують захисту цього Ангела-Охоронця і ті, що відстоюють нашу землю тепер на Донбасі.
Форма хреста відповідає українській фалеристичній традиції – саме таку форму хреста має Пропам'ятна воєнна відзнака Української галицької армії (виготовлена 1928 р у Львові), відзнаки майже всіх українських комбатантських організацій (див.1, ст...53)
Тому ми включили фігуру Архистратига Михаїла як узагальнений образ Майданівця.
Щит Архангела Михаїла стилізовано під саморобні щити Майданівців.
Лати Архангела Михаїла стилізовано під саморобні бронежилети Майданівців.
Шолом Архангела Михаїла стилізовано під каски Майданівців.
У нашому проекті було передбачено різні види Знаків (про це тут)
Однак у процесі спілкування з Комісією, яка оцінювала проекти, ми дійшли згоди що Орден має мати один Знак і добавили до синього кольору стрічки білий колір шат Архистратига Михаїла. А також змінили девіз на більш загальний "Свобода та Гідність":
У вексилографії є п'ять принципів Теда Кеї щодо того, як проектувати досконалі речі. Ми застосовуємо їх у фалеристиці:
Спрощуйте: все має бути настільки простим, щоб дитина могла намалювати його по пам'яті.
Використовуйте символи, що мають чітку мету: зображення, кольори чи візерунки мають пов'язуватись із тим, що вони символізують.
Використовуйте 2-3 базових кольори: обмежте кількість кольорів до трьох, які добре контрастують і взяті зі стандартного набору кольорів.
Жодних літер і штампів: ніколи не використовуйте написання у будь-якій формі чи штампи організацій.
Відрізняйтесь або споріднюйтесь: уникайте дублювання, але використовуйте схожості, щоб вказати на зв'язки.
Здається, що ми справилися. Це те мале, що ми можемо віддати Героям Небесної Сотні. Сподіваємося, що цей Орден надихатиме ще не одне покоління вільних українців.
Авторами проекту є Тарас Возняк, редактор Незалежного культурологічного журналу "Ї", та Костянтин Ковалишин, художник, дизайнер, громадський діяч.
1. Семотюк.Я., Українські військові нагороди, Торонто, 2004.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
