10 листопада 2015, 17:19

Сьогодні відійшов Андре Ґлюксман

Сьогодні відійшов один з найбільших мислителів сучасності Андре Ґлюксман

Сьогодні відійшов один з найбільших сучасних мислителів, не пишу філософів, бо цього визначення для Андре Ґлюксмана (André Glucksmann 1937-2015) не достатньо. Він і бунтар (активний учасник студентської революції 1968 р. у Парижі) і правозахисник – виступив на захист Ічкерії, яку "зачищала" Росія. Нелегально через гори проник до Ічкерії, жив там, щоб особисто побачити, що таке геноцид по-російськи.

Його родина походить з Буковини. Військові завії двох світових війн занесли її до Франції. Однак пам'ять про Україну, не дивлячись на світову славу філософа, все ж зберігалася.

Вперше я зустрівся та зміг хоч трохи порозмовляти з ним на початку 90-х у помешканні блискучого перекладача другого генія з Буковини Пауля Целана – у Марка Білорусця.



А остання зустріч, вона на цім фото, у нього вдома у Парижі у червні цього року. Коли ми – Галя Акерман, Оксана Пахльовська і я – підходили до будинку, то назустріч поспішав син Андре Ґлюксмана Рафаель з валізою. На запитання – куди він поспішає, звично відповів – як куди, до Києва, бо ж моя дружина працює на Україну. Йшлося про Еку Згуладзе.

Не дивно, що першою реакцією путінських ботів була звіряча радість.

А нам залишається пам'ять про відважну і мудру людину. І не тільки тому, що мала серце до України і, як він сказав "ми віддали своїх дітей Україні, що більшого можемо зробити". А тому, що просто любив людей.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Це український солдат зробив Америку великою, а Росію – малою

У передріздвяний період прийнято говорити про щось добре. Для нас, в Україні, нашим найкращим є Україна у її якнайширших сенсах. Тому я приготував промову про Україну, але на перший погляд присутнім може здатися, що цьогорічна промова про США...

Вручення ''Ордена Незалежного культурологічного Журналу ''Ї'' ''За інтелектуальну відвагу'''' та прийняття ''Межа року''

Рівно чверть століття тому, у 1999 році, у Львові під Різдво вперше відбулося унікальне не лише для України, але й для всього центрально-східного регіону Европи дійство – своєрідне підведення суспільних та політичних підсумків року, що минув, і вшанування тих, кого цього року середовище Громадської організації "Незалежний культурологічний журнал "Ї"" вважали знаковими для України і регіону публічними діячами, діячами, які особливо заслужилися в царині інтелектуального осмислення часу і мали відвагу це своє бачення відкрито задекларувати та обстоювати...

Про мобілізацію та альтернативну службу

Здається, тепер уже всім стало зрозумілим, що російська агресія щодо України – це надовго, якщо не назавжди. Тобто нас чекає всім відома доля Ізраїлю...

"Morituri te salutant!"

Суспільні, політичні, інтелектуальні, мистецькі процеси останнім часом неймовірно прискорилися. Відносно відсторонене споглядання цих процесів (наскільки це можливо) знову і знову повертає мене до начебто знаної досвідченій інтелектуальній спільноті теми народження/розвитку/розквіту/занепаду/смерті величезних історичних культурно-цивілізаційних формацій...

Промова на Межу року

Щороку у Палаці Потоцьких у Львові відбувається особлива церемонія вручення Орденів "За інтелектуальну відвагу" – саме за інтелектуальну... Ця Церемонія відбувається вже чверть століття – тобто вже є давньою традицією про яку можна дізнатися тут...

Як Олег Іванович та Іван Володимирович Церкві землю не давали. Провінційна історія

Нарешті сталося! Всенародно обрана громадою Жовківська міська рада на чолі з самим паном головою, що ним є Олег Вольський, нарешті показали своє єство – у не такій вже й великій справі, але в ній, як у краплині води, відобразилося все наше сьогодення...