Микола Бєлєсков: Мінський формат не може вирішити глибинні протиріччя між Україною і РФ
Дуже рекомендую виважений текст Миколи Бєлєскова (експерт МЦПД Progress), що стосується пастки, якою стали для України так звані Мінські домовленості і Нормандський формат:
"Переговори по суті або чому Мінський формат переговорів приречений на неефективність
Річниця із часу підписання 12 лютого 2015 року пакету документів, відомих як Мінськ-2, ознаменувалася нескінченним потоком статей в національних і міжнародних ЗМІ. Більшість із них намагалися дати оцінку процесу імплементації домовленостей і запропонувати способи підвищення ефективності. Однак при цьому ніхто не наважився сказати, що сам Мінський формат по своїй природі не може вирішити глибинні протиріччя, які лежать в основі конфлікту між Україною і РФ. Тим самим він приречений на неефективність. Але про все по порядку.
Повністю тут
Дозволю собі нагадати, що на сьогодні реалізація Мінський домовленостей зайшла в глухий кут, адже кожна із сторін по своєму трактує умови і відстоює своє бачення порядку їх виконання. Так Україна вимагає спочатку відновлення контролю над кордоном, а проведення місцевих виборів в ОРДЛО розглядає як фінальну точку реалізації домовленостей. В той самий час представники псевдодержавних маріонеткових утворень ДНР і ЛНР відстоюють прямо протилежну позицію – спочатку вибори, які дозволять їм легітимізуватися у правовому полі України і в очах світу, а потім у невідомо якому майбутньому відновлення Києвом контролю над кордоном. На додачу сторони не можуть прийти до спільного знаменника щодо прав і повноважень, якими наповнюватиметься особливий статус. Представники Києва вважають, що ОРДЛО повинні мати не більші повноваження як і інші адміністративні одиниці держави у процесі децентралізації. В той час як ДНР і ЛНР наполягають на тому, що особливий статус має включати питання зовнішньої політики і зовнішньоекономічної діяльності.
За рік переговорів у рамках Нормандської четвірки на рівні глав держав чи міністрів закордонних справ, Тристоронньої контактної групи сторонам не вдалося знайти компромісу по цьому питанню. Власне нічого дивного у цьому немає, адже за формальними питаннями статусу ОРДЛО у рамках України криється суть усього протистояння між Україною і РФ. Проблема у тому, що конфлікт відбувається не навколо територіального і державного устрою України, а щодо проблеми формули її зовнішньополітичної орієнтації.
Для кращого розуміння перш за все необхідно розібратися чому ДНР і ЛНР, за якими як усім відомо стоїть Кремль, надають такого принципового значення особливому статусу із відповідними правами, який має бути прописаний у Конституції України. Ті, хто вважає, що ці питання є самоціллю для РФ глибокого помиляються. Насправді особливий статус ОРДЛО у рамках нашої держави є лише інструментом для реалізації головної цілі – отримання Москвою ефективного вето у питанні свободи України робити власний зовнішньополітичний вибір. Тому не дивно, що у сутність особливого статусу ДНР і ЛНР вкладають в тому числі і можливість впливати на зовнішню політику офіційного Києва, а ж до права заблокувати те чи інше рішення (перш за все щодо курсу на Європейську і Євроатлантичну інтеграції). Іншими словами
Україні у обмін на формальне (реального насправді ніколи не відбудеться) відновлення територіальної цілісності на сході пропонують віддати право самостійно обирати і реалізовувати зовнішньополітичний курс.
Більше того по даному питанню не можна очікувати якогось прогресу, адже для РФ вплив на Україну через псевдодержавні утворення є останнім інструментом реалізації власних інтересів. Мінімальним імперативом у політиці РФ стосовно нас є збереження максимального впливу і недопущення повного виходу із власної зовнішньополітичної орбіти. Тому агресія у формі окупації і анексії Криму, а також гібридної війни із елементами прямої інтервенції на Донбасі стала наступним кроком у спробах РФ отримати нові інструменти контролю над Україною... "
Далі тут
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
