Чому розстріли на Майдані – це теракт
Хочу запропонувати широкому загалу блискуче і дуже фахове інтерв'ю Віталія Титича "Чому розстріли на Майдані – це теракт", який показує і правильно кваліфікує ту м'ясорубку, яка відбувалася на Майдані взимку 2013/2014 рр.
Проте він написаний аж через ДВА роки після трагедії, а мав би бути написаним принаймні у березні 2013 р.
Пояснення цьому просте – таке трактування подій дуже комусь було невигідним. І ми того ХТОСЯ знаємо.
Хоча краще пізно, ніж ніколи – для досягнення справедливості. Але тільки справедливості...
Таке трактування того, що реально відбувалося на Майдані, мною було усвідомлене ще в середині січня 2014 р., коли окреслилася певна керованість терористичних актів, які вчинялися з дивною регулярністю. До полум'я Майдану хтось методично підливав бензину. Наприкінці січня 2014 р. я сформулював це у текст "Гадаєте вулиця вже виконала своє завдання"?
Але мій текст не стосувався справедливості – це була спроба політичного передбачення, яким мали б скористатися ті, хто планував з нашого боку тактику і стратегію протистояння – дивись графік. Якщо такі були. Здається, що не було. Хоч багато хто вдавав, що він і є тим центром аналізу і прийняття рішень.
Отож написаний і поширений приватно "лідерам" 20 січня та публічно 17 лютого 2013 цей аналіз не спрацював. А він з достатньою вірогідністю передбачав гіперескалацю в районі початку березня (анексія Криму) та регулярні ескалації з періодом у 10 діб (розстріли на Майдані). ХТОСЬ їх організовував. І я підозрюю, що це не Янукович, а все ж Путін – готував аншлюс Криму і підчеплення України на новий гачок – Донбас.
Для нього було завданням створити в Україні абсолютний хаос (дивись статтю "Сьогодні в Україні вересень 1939-го" від 10 грудня 2013!).
Завдання аналітиків лише пробувати зрозуміти, що ж відбувається. І пробувати усвідомлювати політичних акторів – бо їх просто ведуть – в тому і через такі провокації, які були на Майдані.
Так само їх ведуть і сьогодні. А вони тільки реагують. Причому реагують так, як це потрібно тому, хто організовує чергові теракти. Тому у багатьох аналітиків головна претензія щодо теперішньої влади – її повна безініціативність. На жаль вона досі не формує політичного порядку денного, а лише улягає вимогам союзників і провокаціям ворога.
Тому вважаю цей текст надзвичайно важливим. Причому не лише з огляду на справедливість. Не для історії. А для майбутнього
Ось фрагмент інтерв'ю Віталія Титича:
Повністю інтерв'ю тут
" Прокуратура, висунувши звинувачення у скоєнні терористичного акту, нарешті повернулася обличчям до очевидних речей. Правильна кваліфікація змінює підхід, змінює бачення щодо того, що відбувалося насправді. Це перша спроба назвати речі своїми іменами.
Згідно з баченням прокуратури, метою масового вбивства та поранення людей було залякування учасників протесту. Як це і передбачено диспозицією статті 258 Кримінального кодексу ("терористичний акт"). Мені вбачається інший сценарій: ці дії були спрямовані на радикалізацію протистояння. Якщо взяти цю саму 258-у статтю, то в ній закріпленні обов'язкові ознаки складу злочину "терористичний акт" з кількома альтернативними діями та метою, зокрема – дослівно – "провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення [...] з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади". Для мене очевидно, що ця ознака підходить більше, аніж "порушення громадської безпеки, залякування населення".
Як передбачає доктрина кримінального права, такі суб'єктивні складові як мета й умисел презюмуються за наслідками, які настали. Не секрет, що наслідком імітації збройного заколоту, коли "кривава хунта вигнала Януковича", був привід для анексії Криму і війна на Донбасі. Першим правилом для розслідування злочину є встановити "cui prodest" – кому вигідно? – і тут це очевидно. Метою ескалації було створення кривавої картинки. Йшлося про максимальне збурення населення: вбивство беззбройних людей мало викликати ланцюгову реакцію і радикалізувати суспільні заворушення...
Ми постійно звертали увагу слідства на унікальну особливість цього злочину – це велетенська кількість відео- та фотоматеріалу, на котрому зафіксовано скоєння злочинів. Зокрема, десятки камер зафільмували події 20 лютого від самого початку і до кінця. На моє переконання, відео- і фотофіксація були засобом вчинення злочину. Це елемент терористичного акту – публічна демонстрація злочину. Ідея була в тому, щоб все відзняте максимально швидко з'являлося в інтернеті й на телебаченні і забезпечувало якомога більший ефект. Попри те, що довкола були десятки камер, виконавці злочину абсолютно не боялися вчиняти правопорушення...
Чи виконавці були поінформовані про мету? Загін Садовника знав про наміри організаторів і замовників?
Це запитання, на котре має відповісти слідство. Я можу лише робити припущення. Суб'єктивно – ці особи доволі обмежені, примітивні. Їм могли сказати: "Іди вбивай!" – до кінця не розписавши їхньої ролі. Зокрема, до них погано донесли, що вони мають імітувати страх перед снайперами, які нібито стріляють з Майдану. На Інститутській вони абсолютно не мали занепокоєння щодо власного життя. Їхня поведінка не відповідала задекларованим загрозам. І це ніяким чином не виглядає як самооборона.
Щодо Садовника, котрий зрештою втік – він навіть не втік, його фактично виштовхали з країни – так от Садовник, по-перше, був однозначно ідентифікований як учасник цієї групи. По-друге, під час убивств він протягом двох годин зв'язувався телефоном із Ратушняком (заступник міністра внутрішніх справ) і Шуляком (командувач внутрішніми військами МВС). Зверніть увагу на цю ієрархічну прірву: де командир роти – а де командир військ чи заступник міністра? Цей контакт є одним із факторів, який чітко вказує, що вони виконували специфічне завдання. І виводить на організаторів, вказує на прямі зв'язки...
Зникнення Садовника відбувалося просто на очах у всіх учасників процесу. Я переконаний, що це відбулося за змовою прокуратури, міліції та суду. Їхні дії могли бути санкціоновані лише на найвищому рівні. Суддя Волкова звільнила Садовника з-під варти, ухваливши завідомо незаконне рішення, це грубе порушення. Міліція не слідкувала за його пересуванням.
Садовник був ключовим серед обвинувачених. Телефонний трафік давав прямий вихід на керівників і замовників. Але він, очевидно, отримав певні гарантії...
Як криваві події на Інститутській вивели далі на анексію Криму і на провокацію війни на Донбасі?
- Янукович сказав, що він злякався радикалів. Але що "рвало" шаблон нормальної людини? Не було причинно-наслідкового зв'язку. Повбивали людей, дали ці кадри в Росію, закордон, прокрутили ці кадри у нас. Намалювали страшну картину – трупи, палаючі шини – але очевидно, що ФСБшну операцію відпрацювали не до кінця. Янукович тримався до останнього, він не хотів тікати. У Партії регіонів кожен мав свої інтереси, і частина тримала Януковича до самого кінця. Але Путін дав команду тікати і казати, що його переслідували та хотіли вбити. А далі – Януковича нема, легітимної влади нема, скрізь "правосєки".
Старт "Криму" міг відбутися виключно за відсутності Віктора Януковича і декларації, що його скинули з посади шляхом заколоту. Будь-які інші варіанти при наявності Януковича в Україні, навіть якби він був десь у Харкові чи деінде, – робили "Крим" неможливим, Росія аж ніяк не могла би зайти на півострів. Ніякого референдуму би не було – хоча міг би бути варіант "Новоросії" чи "Лугандонії" в Криму. Але Путіну була потрібна анексія. Вона запаморочила голову навіть так званим російським лібералам – Навальному і Ходорковському, не кажучи вже про інших росіян. Була ставка на те, що Путін захопить Крим і "всіх переграє". Саме тут проявляється причинно-наслідковий зв'язок."
Повністю інтерв'ю тут
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
