Кавалер ''Ордену за інтелектуальну відвагу'' Олександр Ройтбурд
У 2001 році у Львові була заснована громадська відзнака "Орден за інтелектуальну відвагу". Це відзнака не державна, а громадська. Що не означає, що не стоїть в ряду вищих державних нагород. Хоча вона і не спрофанована, як на жаль більшість державних нагород. Її просять прийняти справді достойних. Вручення нагороди традиційно відбувається на Сильвестровому прийнятті у Палаці Потоцьких у Львові напередодні Різдва наприкінці грудня.
Капітула Ордену раз на рік просить прийняти достойників, які впродовж життя, демонстрували те, що висока Капітула окреслює як "інтелектуальну відвагу". Отож, достойник повинен бути поза всяким сумнівом відважними. Але відважними саме в царині інтелектуальній. Ця нагорода міжнародна. Її дали згоду прийняти громадяни, України, Польщі, США, ФРН, Швейцарії, Італії. Ізраїлю, Росії – провідні інтелектуали нашого часу. Хоча, звісно, ця відзнака тісно пов'язана з Україною.
За ці 20 років її дали згоду прийняти достойники, знакові як для України, так і для світу.
А саме: Борис Тарасюк, Наталія Яковенко, Мирослав Попович, Емма Андієвська, Роман Віктюк, В'ячеслав Брюховецький, Валентин Сильвестров, Мирослав Маринович, Григорій Грабович, Анджей Нікодемович, Борис Гудзяк, Павло Чучка, Євген Захаров, Роман Петрук, Богдан Осадчук, Леонід Фінберг, Мустафа Джемілєв, Анатолій Гриценко, Ігор Ісіченко, Оксана Пахльовська, Андрій Содомора, Ігор Шевченко, Ярослав Грицак, Александра Гнатюк, Мойсей Фішбейн, Богдан Сорока, Богдан Гаврилишин, Микола Княжицький, Кармелла Цепколенко, Костянтин Сігов, Руслана Лижичко, Владислав Троїцький, Боґуміла Бердиховська, Тіберій Сільваші, Іза Хруслінська, Тарас Прохасько, Оксана Линів, Євген Бистрицький, Павел Смоленський, Йосиф Зісельс, Патріарх Філарет, Тамара Гундорова, Станіслав Росєк, Олександр Ройтбурд, Орест Друль, Роман Кісь.
Не буду розписувати, що це за люди. Знаючі знають. А іншим і не потрібно.
Для України потрясінням стала печальна новина, що цей світ покинула знакова для України і нашого сьогодення людина – Олександр Ройтбурд. Однак у ці смутні дні прощання з Майстром ми, як громадяни і сучасники, щасливі тим, що на відміну від української держави таки встигли віддати належне Майстру ще за життя. Бо ми любимо вшановувати своїх достойних після смерті... Зараз багато хто згадає, що був з Олександром "на дружеской ноге"... Памятаю як Олександру було важко отримати рекомендацію для конкурсної комісії, коли він взявся кандидувати на посаду директора Одеського художнього музею, бо ж, самі розумієте, обтяжуючі обставини, і те не те, і се не те. То прізвище не те, то постава не та... Прийшлося мені стати його "хресним батьком" на цій нелегкій, і як виявилося, смертельній для нього стезі... Вважаю це за честь. Це про "жидо-бандерівців" в дії, а не на словах...
Отож, 2020 року "За Гідність та Відвагу у творенні візуальних і вербальних сенсів" Висока Капітула "Ордену за інтелектуальну відвагу" мала честь та приємність в присутності добірної львівської громадськості з усіма можливими ритуалами та церемоніями вшанувати у Львові великого одесита, художника і громадянина Олександра Ройтбурда.
Шануйте один одного. Любіть Україну. І все буде.
Більше про це тут. http://www.ji-magazine.lviv.ua/seminary/2019/report14-12.htm
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
