25 жовтня 2015, 03:48

Дерусь просто потому, что дерусь

Цитата Владимира Путина "улица меня научила тому, что если есть угроза, нужно бить первым" "разбирается" почему-то преимущественно с точки зрения способа и культуры реагирования на угрозы.

А дело ведь не в этом, а в самом определении угроз. Если в России на каком-то этапе на полном серьезе формулировали вопрос "а нападет ли Украина на Россию?" (подразумевая, очевидно, США и НАТО), то что-то, наверное не так с пониманием угроз. Не ушло ли это понимание в полную "виртуализацию"?

Или когда российские власти пытаются "взломать" ситуацию на Ближнем Востоке, чтобы вернуться в большую геополитику (становясь, естественно, объектом внимания радикальных исламистов), делая ставку на то, что Барак Обама, видимо, не очень хочет активных действий с учетом завершения своего президентского срока, а в Германии и Франции – выборы в 2017 году, не попытка ли это решать внутренние проблемы за счет внешних, а в итоге – наоборот, получается навлечение угроз?

А ведь у России есть другие, реальные угрозы. Скажем, отсутствие современной экономики, и даже отход от того уровня экономики, который был в РФ на момент 2014 года. Причем, по своей же инициативе. Как результат борьбы с псевдоугрозами, более обобщенно и масштабированно – как результат упрощения.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...