11 липня 2021, 19:18

Древняя украинская максима "Бумеранг улетел, но обещал вернуться" в контексте политики

Первое, о чем должен думать любой политик – это то, что он во власти не навсегда. А поскольку государство – это в том числе политические традиции и культура, то любая практика, применяемая одним политиком, впоследствии может быть применена и в отношении и него самого.

Если действующая власть поставила задачу во что бы то ни стало накопать что-то на Петра Порошенко (инициируя все новые и новые дела, предлагая законы под пятого президента, пердавая "пленки" для опубличивания), то нельзя исключать, что на каком-то этапе, на следующем шаге, такие практики начнут использоваться и против самого Владимира Зеленского.

У шестого президента, видимо, считают, что главная задача бумеранга – попасть, а не вернуться. Но зачастую (и в жизни, и в политике) случается именно второе. Чем мощнее бросишь, тем сильнее будет отдача. И дальше дежавю как память будущего.

Пятый президент в 2019 году обеспечил честные выборы. Но шестой президент, получивший значительное электоральное преимущество, как будто, хочет кому-то что-то доказать, постоянно апеллируя к личности предшественника.

Это я не к тому, кто хороший или плохой – Порошенко или Зеленский. А к тому, что, во-первых, это усилия действующей власти не туда. Надо ставить вопросы самому себе (и относительно целей, и относительно возможностей результата), и работать с обществом. А, во вторых, вечная проблема сваливания вины на "попередників" автоматически повышает цену борьбы за президентский пост.

Предвосхищая возможные комментарии относительно того, что главное, о чем должен думать политик – это благо народа, и об этом скажу.

Да понятно, что политик должен думать об общественном благе. Только в реальности все совсем иначе. Политик сразу же думает о том, как ему как можно дольше усидеть во власти. При таком подходе и благо народа воспринимается очень особо – или как популизм, или как благо одной группы за счёт другой группы, или просто как видимость результата.

Как и понятно, что в случае нарушений – президента или любого другого гражданина – должна быть ответственность. Но на основании закона, а не точечной политической мотивации одних людей относительно других людей, в зависимости от коньюнктуры.

Поэтому, кроме того, чтобы стремиться остаться во власти, политик должен не бояться (из-за возможных политических преследований) уйти из власти. И иметь возможность в ней участвовать опять, если его выберут на честных выборах.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...