18 червня 2022, 19:06

2012 как год, который предопределил военный курс РФ

Убеждена: развилка в судьбе России возникла не из украинских событий 2014 года, а из внутренних российских, примерно в 2010-2012 годах, на фоне протестов на Болотной площади и Проспекте Сахарова.

Тогда российские власти выбирали между двумя вариантами: 1) "догоняющей стратегией"; 2) "стратегией взлома".

Первый вариант был ориентирован на страну вовнутрь, настоящую модернизацию экономики и построение современного постсоветского государства.

Второй вариант был ориентирован на страну вовне, но предполагал не сохранение и расширение влияния России за счёт развития и позитивных образцов, а взлом и дестабилизацию ситуации в мире – с тем, чтобы ослабить позиции других субъектов геополитики, и затем в создаваемом хаосе и напряжении попытаться пересмотреть итоги холодной войны.

Россия выбрала второй вариант – отсюда "псевдорусская весна", оккупация Крыма и Донбасса с последующей фашизацией российского общества, вплоть до полномасштабной войны.

"Переодевание" (рокировка) Путина-премьера и Медведева-президента на тот момент – один из элементов этой развилки. Представила, а что если бы Медведев тогда на съезде единоросов сказал, что выдвигает свою кандидатуру, а не Путина. Это не про идеализацию Медведева – все мы видим, какую пургу он сейчас несёт, чтобы остаться во властных раскладах. Это про то, что третий президентский срок Путина фактически предопределил неизбежность войны – на фоне слез на Манежной, риторики охранительства и реваншизма, вплоть до слов: "За нами Москва, нам некуда отступать".

2012 год ознаменовал начало разворотатот Запада. Российская политическая элита, которая в течение двух президентских сроков Путина (2000-2008 годы) и одного президентского срока Медведева (2008-2012 годы) интегрировалась в западные реалии (даже, несмотря на Мюнхенскую речь и войну в Грузии) и была активным участником различных переговорных площадок, в 2014 году разорвала неформальный пакт с Западом, будучи зависимой от него по многим позициям. Санкции против РФ сейчас это наглядно демонстрируют.

Именно поэтому считаю, что изменение курса России в направлении агрессивной военной логики лежит не только в плоскости извечных прото/имперских комплексов и стенаний. Но и в плоскости внутренних проблем: курс РФ на так называемый "перспективный изоляционизм" – ответ на неизбежное экономическое отставание России от крупных геополитических субъектов, преодолеть которое без конкуренции (политической и экономической) и наличия гражданского общества – просто невозможно. Но российские власти этого панически боятся.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Хто кому "дасть в морду" (про передпереговорчий етап)

Скажем так. Не прийняти рішення щодо зняття заборони на використання Україною далекобійних ракет по рос цілях на цьому етапі Захід уже не міг...

Про європейське лідерство

Тема європейського лідерства назріла давно, безвідносно до ризику президентства Дональда Трампа, одним із напрямків політики якого може бути скорочення трансатлантичної єдності та співпраці...

А завтра після виборів

В МЗС Росіі, реагуючи на результат Дональда Трампа на виборах, заявили, що працюватимуть з новою американською адміністрацією, "жорстко відстоюючи російські національні інтереси і досягаючи всіх поставлених цілей у війні"...

Між угодою та нерішучістю (в контексті виборів у США)

У ході передвиборчої кампанії Дональд Трамп в одному з інтерв'ю пожурив навіть Лінкольна, за те, що той допустив Громадянську війну. Замість досягнення угоди з південними штатами, які виступали проти скасування рабства...

Про заяву Сікорського щодо Криму

Маю на увазі слова міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського щодо такого варіанту по Криму: мандат ООН на 20 років і тоді референдум...

Чи можна "заморозити" війну без руху до сталого миру

По суті, Олаф Щольц пропонує (маю на увазі його пропозиції, про які пише La Repubblika) варіант замороження війни. Мабуть, виходячи із того, що за умов крайніх позицій сторін можливо говорити про варіанти зменшення активності – і бажано не за рахунок країни, на яку здійснено напад, а за рахунок країни, яка цей напад здійснила...