30 липня 2022, 03:23

''Азовсталь'', где Россия изрезала себе карму на 100 лет

"Азовсталь" изрезал карму россиянам на 100 лет наперед ещё тогда. В Мариуполе. Во время блокады.

Но, видимо, России этого показалось мало. Они давно утратили какие-либо критерии, различия

между миром по истине и миром по само/мнению (а, может, и не видели их изначально). И пошли дальше во "вметалливании" в преступления. Эта магма потом зальёт огнём их самих. Ее уже не остановить.

Ну и показали свой изначальный замысел – хотели "азовцев" убить ещё тогда, в Мариуполе, но не смогли, не получилось. Хотя всячески пытались – как вы помните, тогда со стороны России в качестве варианта действий публично звучало даже возможное использование химического оружия. И вот решили сейчас таким образом, подло, по принципу "а вы ещё докажите, что это мы". Все как всегда – "за спинами". "Вторая армия" она такая.

Я уже писала, что самое тяжелое лично для меня в этой войне – это инвалиды и психологически травмированные после российских убийц. Женщины, мужчины, дети. Изувеченные, изнасилованные, израненные. В разных городах больницы и бывшие дома отдыха переоборудованы под центры реабилитации. Одно дело общая статистика, другое – личные истории. Эти истории – гораздо страшнее, чем общие кадры и картинки. Потому что за каждой физической историей есть судьба. Конкретного человека, близких людей. Но в России этого не понимают.

Происходящее – это сумерки. Которые Россия, судя по всему, вообще хочет превратить в конец времён. Они давно дошли до формулировки Тэннесси Уильямса, что "ад – это мы сами". Они давно его носят с собой.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...

Трохи realpolitik

За минулий рік відомий розрахунок Кремля щодо Європи "пересидіти Захід" набув явно-очевидно не тільки характеру ставок на внутрішньополітичні та внутрішньоекономічні процеси в окремих країнах західних альянсів...

Про переговори в Абу-Дабі

Судячи з усього, це лише старт реального переговорного процесу (якщо ми говоримо про участь РФ). Звісно, це не означає, що ми уже на шляху визначення часових рамок припинення військових дій, або що Росія сприйняла підхід, який передбачає компромісність, і не факт, що сприйме...

Дух Давосу

"Дух діалогу" – так була сформульована основна тема цьогорічного форуму у Давосі, присвяченого тому, "як зробити світ кращим". А ще, не так давно, зʼявилось формулювання "Дух Анкориджу", яке запустив Кремль після зустрічі лідерів США та РФ Дональда Трампа і Володимира Путіна на Алясці, як спробу усунути Європу/Україну від переговорного процесу...

Про дипломатичний фронт

Останні місяці – особливо активні у прояві всіх трьох складових війни та пошуку миру: фронт (інтенсивні бої), тил (атаки РФ по цивільній інфраструктурі), дипломатія (мирні переговори)...

Нові виклики для Європи

Події у Венесуелі (у контексті рамки автократії vs демократії) трактуються переважно у двох прямо протилежних підходах. Перший – це знак для всіх автократій, що їхня доля в будь-який момент може бути вирішена у спосіб, коли сильна демократична держава в обхід тривалих погоджень усіх з усіма може виявити рішучість...