30 липня 2022, 02:23

''Азовсталь'', где Россия изрезала себе карму на 100 лет

"Азовсталь" изрезал карму россиянам на 100 лет наперед ещё тогда. В Мариуполе. Во время блокады.

Но, видимо, России этого показалось мало. Они давно утратили какие-либо критерии, различия

между миром по истине и миром по само/мнению (а, может, и не видели их изначально). И пошли дальше во "вметалливании" в преступления. Эта магма потом зальёт огнём их самих. Ее уже не остановить.

Ну и показали свой изначальный замысел – хотели "азовцев" убить ещё тогда, в Мариуполе, но не смогли, не получилось. Хотя всячески пытались – как вы помните, тогда со стороны России в качестве варианта действий публично звучало даже возможное использование химического оружия. И вот решили сейчас таким образом, подло, по принципу "а вы ещё докажите, что это мы". Все как всегда – "за спинами". "Вторая армия" она такая.

Я уже писала, что самое тяжелое лично для меня в этой войне – это инвалиды и психологически травмированные после российских убийц. Женщины, мужчины, дети. Изувеченные, изнасилованные, израненные. В разных городах больницы и бывшие дома отдыха переоборудованы под центры реабилитации. Одно дело общая статистика, другое – личные истории. Эти истории – гораздо страшнее, чем общие кадры и картинки. Потому что за каждой физической историей есть судьба. Конкретного человека, близких людей. Но в России этого не понимают.

Происходящее – это сумерки. Которые Россия, судя по всему, вообще хочет превратить в конец времён. Они давно дошли до формулировки Тэннесси Уильямса, что "ад – это мы сами". Они давно его носят с собой.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Елементи європейського пробудження

Все ж, війна як у тому числі обвал світопорядку та правил регулювання, змушує ті країни та альянси, які ближче всього відчувають загрози, шукати адекватні відповіді на існуючі виклики...

В пошуках нового "Атланта"

Зрозуміло, що всі ми (маю на увазі різні географії уваги) спостерігали за візитом американського президента до Пекіна. І не лише через персоналії Дональда Трампа та Сі Цзіньпіна, і проблематику двосторонніх взаємовідносин США та Китаю...

Про "вхідні дані" нового переговорного раунду

Багатосторонні заяви щодо умов, вимог, учасників переговорів свідчать не стільки про "мирний момент", скільки про те, що "вхідні дані" можливого наступного раунду переговорів дещо змінились...

"Король говорить", або "Схаменися, Фавн"

В якомусь сенсі візит британського монарха до США, точніше, стиль публічної розмови короля Чарльза ІІІ, зверненого, перш за вса, до президента Дональда Трампа та американського істеблішменту, можна вважати новим етапом вибудовування взаємовідносин Європи та США...

Поліцентричний пострадянський простір

Колись давно, коли в Кремлі ще не розглядався план повномасштабного вторгнення в Україну та розхитування західних альянсів як єдино можливий, Володимир Путін озвучив три варіанти політичних систем на пострадянському просторі з погляду без/перспективності держав...

Про вихід із ''геополітичного блуду", що можливий лише після зупинки війни РФ

Одна відома людина якось написала про іншу відому людину: "Підошви його черевиків грузнули у трясині буденного життя, а думки обіймали весь світ, деміургом якого він був"...