15 серпня 2022, 23:44

Галапагосы 21 века

У позднего Курта Воннегута есть роман "Галапагосы". Роман-антиутопия о вырождении человека.

Если коротко, то сюжет таков: небольшая группа людей, потерпевших кораблекрушение, зависает в водах одного из островов. События происходят на фоне экономического кризиса из-за эпидемии вирусного заболевания, к тому же сделавшего людей бесплодными. То есть, когда выжившие становятся последними образцами человеческого рода. В течении последующих лет их потомки видоизменяются, в итоге превращаясь в животных, напоминающих ластоногих с мордами и зубами, приспособленными лишь для ловли рыбы и наземных существ тоже. И функции их и дальше продолжают сокращаться.

Оказывается, сюжет применим и для 21 столетия. "Остров Россия". Эссе, которое Вадим Цимбурский написал уже о современной РФ, как вариант будущего. Правда, он имел в виду, что эта изоляционистская (от Запада) концепция будет строиться не на войне и разрушении других, а на попытках посмотреть вовнутрь России (то есть, на созидательной логике). Но после объявления войны, по сути, всему цивилизованному миру стоит вопрос не только о победе Украины, но и том, как раз и навсегда прекратить такой риск и в будущем.

Ну а сама РФ все больше напоминает Галапагосы. Животные рефлексы. Деньги и ресурсы нужны – только под войну, то есть, под уничтожение других. Руки и ноги – чтобы убивать и грабить других. Язык – без функции речи (поток пропагандистского бреда – это не речь). Ну и тд.

В России очень хотели дегуманизировать других, а в итоге – расчеловечили сами себя, показыв миру реальную морду. Но они пока ещё этого не заметили. Война для них (в большинстве своём, я о "глубинном народе") как кино и шоу. Но это пока. Тут вопрос – может ли быть обратный процесс (в случае осознания своей сути и галапагосской перспективы)?

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про переговори: публічні та непублічні цілі сторін

Переговори як процес тривають постійно (з окремих питань, гуманітарних, зокрема). Переговори ж саме як припинення війни (через небажання РФ) засвідчують різні цілі у сторін та учасників...

Стамбульский транзит

Щодо переговорів у Стамбулі. 1. Не можна не відзначити парадокс абсолютно різних делегацій з боку РФ – та, яка була на зустрічах з американцями, і та, яка заявлена зараз на переговорах у Стамбулі...

"Неміцні звʼязки" як характеристика міжнародної системи

У 2002 році був такий перформанс "Неміцні зв'язки" (Loose Associations): художник, пояснюючи у своїй лекції причини, що спонукали його до створення інсталяцій, одночасно і демонстративно звертався до літератури, дизайну, архітектури, політики...

Навіщо Кремль проштовхує прецедент легалізації окупації

От здавалося б, навіщо США вносять до обговорення тему Криму, якщо від України не вимагається юридичного визнання його російським, а таке визнання від себе, ніби, допускають США? (Ніби, бо варто відзначити, що багато чого про пропозиції США ми читаємо в ЗМІ...

Про розвилку для світової системи

Днями міністр оборони Великої Британії Джон Гілі сказав, що 2025 рік стане критичним, закликавши союзників посилити військову підтримку України...

Самовизначення триває: deal, гібридність, пробудження та ієрогліф

Ну що ж, активна дипломатія останніх місяців (маю на увазі очікування від ініціативи адміністрації Трампа) у супроводі не менш активних військових дій на російсько-українському фронті показала: знайти Атланта, який утримує на своїх плечах ситуацію, неможливо...