8 лютого 2023, 13:49

2023 рік як визначальний

Рік війни, який закінчується підготовкою до другого року.

Мабуть, усі помітили, що в останні тижні Росія активізувала військові дії, і де-факто уже перейшла у наступ, намагаючись відвоювали території, які повернула Україна під свій контроль у ході осіннього контрнаступу. В той час, як в Україні, навпаки,активізувалась внутрішня проблематика (зокрема, кадрові перестановки у різних відомствах).

Пройде місяць-два, і ситуація почне змінюватись до навпаки. Україна, отримавши частину наступальної зброї та ПВО від Заходу перейде у контрнаступ (зараз тривають навчання). Росія ж зараз намагається по-максимуму скористатися моментом у військовому плані, але уже цього року, коли ефект від санкцій стане відчутнішим, а також коли Україна, підготувавшись, перейде до контрнаступу, внутрішні процеси в РФ, переконана, почнуть проявлятися.

Стратегічно – наш підхід правильний, підготуватися і ззовні (військова допомога), і внутрішньо (боротьба з корупцією та слабкими інституціями, а хочеться, щоб це була не видимість процесів).

Росія ж, ясна річ, користується моментом, до того ж, все ще розраховуючи на послаблення позиції Заходу або концентрацію на внутрішніх проблемах (зокрема виборах, які будуть у 2024 році, наприклад, у США).

Але питання щодо позиції Заходу дійсно є. Сформувалася уже стала логіка – Європа погоджується на надання наступальних видів зброї лише після того, як США заявляють про свої поставки.

Хотілося б, щоб Захід не повторив помилок 2014 року, коли після анексії Криму була дуже м'яка реакція. Хоча тоді все це відбувалося ще й на фоні війни у Сирії, яка спровокувала ряд проблем для самого ж Заходу (зокрема, міграційну кризу). Тому військової допомоги має бути не стільки, щоб Україна не програла, а стільки – щоб ми могли повернути максимально наших територій.

У цьому сенсі 2023 рік є визначальним.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...