8 лютого 2023, 13:49

2023 рік як визначальний

Рік війни, який закінчується підготовкою до другого року.

Мабуть, усі помітили, що в останні тижні Росія активізувала військові дії, і де-факто уже перейшла у наступ, намагаючись відвоювали території, які повернула Україна під свій контроль у ході осіннього контрнаступу. В той час, як в Україні, навпаки,активізувалась внутрішня проблематика (зокрема, кадрові перестановки у різних відомствах).

Пройде місяць-два, і ситуація почне змінюватись до навпаки. Україна, отримавши частину наступальної зброї та ПВО від Заходу перейде у контрнаступ (зараз тривають навчання). Росія ж зараз намагається по-максимуму скористатися моментом у військовому плані, але уже цього року, коли ефект від санкцій стане відчутнішим, а також коли Україна, підготувавшись, перейде до контрнаступу, внутрішні процеси в РФ, переконана, почнуть проявлятися.

Стратегічно – наш підхід правильний, підготуватися і ззовні (військова допомога), і внутрішньо (боротьба з корупцією та слабкими інституціями, а хочеться, щоб це була не видимість процесів).

Росія ж, ясна річ, користується моментом, до того ж, все ще розраховуючи на послаблення позиції Заходу або концентрацію на внутрішніх проблемах (зокрема виборах, які будуть у 2024 році, наприклад, у США).

Але питання щодо позиції Заходу дійсно є. Сформувалася уже стала логіка – Європа погоджується на надання наступальних видів зброї лише після того, як США заявляють про свої поставки.

Хотілося б, щоб Захід не повторив помилок 2014 року, коли після анексії Криму була дуже м'яка реакція. Хоча тоді все це відбувалося ще й на фоні війни у Сирії, яка спровокувала ряд проблем для самого ж Заходу (зокрема, міграційну кризу). Тому військової допомоги має бути не стільки, щоб Україна не програла, а стільки – щоб ми могли повернути максимально наших територій.

У цьому сенсі 2023 рік є визначальним.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Як повернутися до "принципу багатосторонності"

У 2018 році, коли Дональд Трамп часів свого першого президентського терміну був присутній на саміті G7, організованому Канадою, він говорив про необхідність повернення Росії на майбутні саміти, а після відʼїзду написав, що США виходять із погодженого комюніке...

Про "Атом" у 21 столітті

Інколи, щоб зрозуміти вектор руху процесів, варто подивитись на них ретроспективно. Зокрема, на основи міжнародного порядку, створеного у поствоєнній половині 20 століття, і їх руйнацію зараз...

Системність завжди виграє у авантюри: протистояння вдовгу РФ та Європи, і якою буде роль США

Свого часу Дуайт Ейзенхауер, складаючи президентські повноваження, сказав, що "він дуже хотів дати Землі мир, однак виявився спроможним лише на те, що разом з іншими завести її в глухий кут"...

Про переговори: публічні та непублічні цілі сторін

Переговори як процес тривають постійно (з окремих питань, гуманітарних, зокрема). Переговори ж саме як припинення війни (через небажання РФ) засвідчують різні цілі у сторін та учасників...

Стамбульский транзит

Щодо переговорів у Стамбулі. 1. Не можна не відзначити парадокс абсолютно різних делегацій з боку РФ – та, яка була на зустрічах з американцями, і та, яка заявлена зараз на переговорах у Стамбулі...

"Неміцні звʼязки" як характеристика міжнародної системи

У 2002 році був такий перформанс "Неміцні зв'язки" (Loose Associations): художник, пояснюючи у своїй лекції причини, що спонукали його до створення інсталяцій, одночасно і демонстративно звертався до літератури, дизайну, архітектури, політики...