1 квітня 2024, 13:59

"Десятиліття сну" триває

Днями стало відомо, що премʼєр-міністр Іспанії Педро Санчес звернувся до лідерів країн ЄС з тим, щоб вони перестали використовувати слово "війна" у своїх заявах, бо, мовляв, "люди не хочуть відчувати загрозу".

Про це розповів польський премʼєр Дональд Туск в інтервʼю одному з видань. Туск, звісно, розкритикував такі слова, бо для Східноі Європи "війна сьогодні вже не є абстрактною загрозою". Європа, за його словами, "уже знаходиться у передвоєнній ері 1939 року".

Ну, що ж. Можливо, Санчес робить такі заяви напередодні виборів 12 травня у Каталонії, розраховуючи відновити свій рейтинг через віднайдення компромісного підходу щодо закону про амністію (прийнятий після референдуму у Каталонії), який критикують і праві, і ліві. І, можливо, виходить з того, що треба менше говорити про великі ризики у контексті і так невдоволеності урядуванням.

Але це дуже недалекоглядна позиція. Я тут знову згадаю Умберто Еко, бо він у своїх есе аналізував причини Другої Світової війни, тобто, писав про довгі процеси. Він писав про "століття сну", маючи на увазі причини-процеси, які накопичувалися майже століття і призвели до світової війни.

І от коли ми зараз чуємо заклик не вживати слово "війна", щоб не було відчуття загрози, це і є "продовження сну". Навіть, після повномасштабного вторгнення Росії.Можна говорити про "десятиліття сну" світової системи, яка не реагувала на численні прояви збоїв. І ось все дійшло до великоі війни уже у 21 сторіччі.

Повторю те, що уже писала. Росія ще довго себе "відкопуватиме" від "століття сну" – тому, що реваншизм (вже навіть незрозуміло, стосовно якого періоду) став загальної ідеологією. Захід же тільки починає виходити з "десятиріччя сну", коли система була орієнтована на те, що все більш-менш дотримуються правил, а правила орієнтовані на економічне зростання.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...