10 вересня 2024, 15:55

Чи можна "заморозити" війну без руху до сталого миру

По суті, Олаф Щольц пропонує (маю на увазі його пропозиції, про які пише La Repubblika) варіант замороження війни.

Мабуть, виходячи із того, що за умов крайніх позицій сторін можливо говорити про варіанти зменшення активності – і бажано не за рахунок країни, на яку здійснено напад, а за рахунок країни, яка цей напад здійснила.

Але є декілька але.

1. Будь-які варіанти замороження війни можуть бути дієвими, якщо вони є одним із етапів руху до сталого та справедливого миру. Зворотня послідовність апріорі не працююча (на це і спрямовані самміту миру). Інакше – війна в якійсь перспективі точно вийде на новий рівень.

2. Росія ніяк не демонструє навіть прагнення замороження війни, якщо воно передбачає її поступки. Тому тут теж послідовність зрозуміла – створити військові передумови для запиту у РФ на мирний процес, і паралельно залучати до переговорів.

Мені здається, що пропозиції Шольца відображать ситуацію "неприйнятого рішення" на Заході. Коли, з одного боку, Захід (особливо Європа) зрозумів шкідливість довгої війни уже і для себе (деструктивні гібридні дії РФ на європейських просторах зростають). А, з іншого – не наважується на рішення, які можуть суттєво вплинути на військовий статус-кво (навіть у питанні розміщення систем ППО на своїх флангах).

З огляду на президентські вибори у США та можливу паузу у зовнішньополітичній американській активності під час періоду формування нової адміністрації, європейські лідери, допускаю, хочуть підзаморозити військові дії, дочекавшись можливості напрацювання нової стратегії щодо війни уже разом із США.

І дарма, що зволікають. Бо антизахідні альянси, прямо навпаки, будуть у цей період нарощувати активності. От хоча б постачання ракет Іраном Росії, це уже факт.

Якщо узагальнити, то залишається два великих питання, по яким потрібна визначеність Заходу.

1. Більше оборонних можливостей (зброя, зняття обмежень на застосування, долучення Заходу на рівні оборонних дій, зокрема систем ППО).

2. Готовність бачити Україну частиною Заходу навіть за наявної окупації Росією частини наших територій.

Відсутність визначеності по цим двом, базовим позиціям, буде спонукати Кремль і далі посилювати агресивні та гібридні дії як проти України, так і проти Заходу. Росія уже тестує рубежі НАТО (Польщу, Румунію, країни Балтії) на предмет реакції Альянсу.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про "Атом" у 21 столітті

Інколи, щоб зрозуміти вектор руху процесів, варто подивитись на них ретроспективно. Зокрема, на основи міжнародного порядку, створеного у поствоєнній половині 20 століття, і їх руйнацію зараз...

Системність завжди виграє у авантюри: протистояння вдовгу РФ та Європи, і якою буде роль США

Свого часу Дуайт Ейзенхауер, складаючи президентські повноваження, сказав, що "він дуже хотів дати Землі мир, однак виявився спроможним лише на те, що разом з іншими завести її в глухий кут"...

Про переговори: публічні та непублічні цілі сторін

Переговори як процес тривають постійно (з окремих питань, гуманітарних, зокрема). Переговори ж саме як припинення війни (через небажання РФ) засвідчують різні цілі у сторін та учасників...

Стамбульский транзит

Щодо переговорів у Стамбулі. 1. Не можна не відзначити парадокс абсолютно різних делегацій з боку РФ – та, яка була на зустрічах з американцями, і та, яка заявлена зараз на переговорах у Стамбулі...

"Неміцні звʼязки" як характеристика міжнародної системи

У 2002 році був такий перформанс "Неміцні зв'язки" (Loose Associations): художник, пояснюючи у своїй лекції причини, що спонукали його до створення інсталяцій, одночасно і демонстративно звертався до літератури, дизайну, архітектури, політики...

Навіщо Кремль проштовхує прецедент легалізації окупації

От здавалося б, навіщо США вносять до обговорення тему Криму, якщо від України не вимагається юридичного визнання його російським, а таке визнання від себе, ніби, допускають США? (Ніби, бо варто відзначити, що багато чого про пропозиції США ми читаємо в ЗМІ...