10 вересня 2024, 15:55

Чи можна "заморозити" війну без руху до сталого миру

По суті, Олаф Щольц пропонує (маю на увазі його пропозиції, про які пише La Repubblika) варіант замороження війни.

Мабуть, виходячи із того, що за умов крайніх позицій сторін можливо говорити про варіанти зменшення активності – і бажано не за рахунок країни, на яку здійснено напад, а за рахунок країни, яка цей напад здійснила.

Але є декілька але.

1. Будь-які варіанти замороження війни можуть бути дієвими, якщо вони є одним із етапів руху до сталого та справедливого миру. Зворотня послідовність апріорі не працююча (на це і спрямовані самміту миру). Інакше – війна в якійсь перспективі точно вийде на новий рівень.

2. Росія ніяк не демонструє навіть прагнення замороження війни, якщо воно передбачає її поступки. Тому тут теж послідовність зрозуміла – створити військові передумови для запиту у РФ на мирний процес, і паралельно залучати до переговорів.

Мені здається, що пропозиції Шольца відображать ситуацію "неприйнятого рішення" на Заході. Коли, з одного боку, Захід (особливо Європа) зрозумів шкідливість довгої війни уже і для себе (деструктивні гібридні дії РФ на європейських просторах зростають). А, з іншого – не наважується на рішення, які можуть суттєво вплинути на військовий статус-кво (навіть у питанні розміщення систем ППО на своїх флангах).

З огляду на президентські вибори у США та можливу паузу у зовнішньополітичній американській активності під час періоду формування нової адміністрації, європейські лідери, допускаю, хочуть підзаморозити військові дії, дочекавшись можливості напрацювання нової стратегії щодо війни уже разом із США.

І дарма, що зволікають. Бо антизахідні альянси, прямо навпаки, будуть у цей період нарощувати активності. От хоча б постачання ракет Іраном Росії, це уже факт.

Якщо узагальнити, то залишається два великих питання, по яким потрібна визначеність Заходу.

1. Більше оборонних можливостей (зброя, зняття обмежень на застосування, долучення Заходу на рівні оборонних дій, зокрема систем ППО).

2. Готовність бачити Україну частиною Заходу навіть за наявної окупації Росією частини наших територій.

Відсутність визначеності по цим двом, базовим позиціям, буде спонукати Кремль і далі посилювати агресивні та гібридні дії як проти України, так і проти Заходу. Росія уже тестує рубежі НАТО (Польщу, Румунію, країни Балтії) на предмет реакції Альянсу.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...