18 листопада 2024, 18:45

Хто кому "дасть в морду" (про передпереговорчий етап)

Скажем так. Не прийняти рішення щодо зняття заборони на використання Україною далекобійних ракет по рос цілях на цьому етапі Захід уже не міг.

Бо це уже питання не лише України, а й того, як би виглядав сам Захід на майбутньому переговорному процесі й того, що і його позиції, як і України, були б значно слабшими.

Згодна з тими військовими експертами, які вважають, що кардинально це рішення уже не вплине на ситуацію на фронті, якщо ми кажемо про відвоювання наших територій. Однак точно зупинить відверто нахабний геноцидний підхід та розрахунок Кремля посилити удари по Україні, щоб в період транзиту влади у США та у зимній період: 1) завдати якомога більше пошкоджень Україні (як інфраструктурі, так і на рівні людських втрат; що підтвердили масовані російські удари по українських містах останніми днями); 2) продовжувати силовий шантаж та тиск (сюди ж – залучення північнокорейських військових).

Не "дати у морду" Кремлю зараз просто не можна було. Найближчі місяці – це, по суті, такий передпереговорчий етап, який у РФ розуміють виключно як силовий – до дій майбутньої американської адміністрації щодо зупинки гарячої фази війни (в привʼязці до руху до миру, хотілося б, щоб справедливого).

На Заході, переконана, розуміють відповідальність цього моменту.

Мають бути й інші рішення.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...