Самовизначення триває: deal, гібридність, пробудження та ієрогліф
Ну що ж, активна дипломатія останніх місяців (маю на увазі очікування від ініціативи адміністрації Трампа) у супроводі не менш активних військових дій на російсько-українському фронті показала: знайти Атланта, який утримує на своїх плечах ситуацію, неможливо. Хоча б тому, що "гарантами реальності" одночасно хочуть бути ті, хто має на сьогодні різне уявлення про реальність. Як точки відліку для подальшого руху, яка визначатиме перспективу того, що відбувається – саме тому так важливо те, з чого починати.
Росія на всі переговорні ініціативи США-Європи-України та послідовність "тимчасове перемир'я-стійке перемир'я-рух до миру як до політичного рішення" відповіла неприйняттям таких основ – і викотила весь список політичних вимог. Більше того, Путін озвучив ще й непристойну пропозицію про міжнародний контроль ООН в Україні для виборів, натякнувши тим самим на напрацювання сценаріїв у РФ щодо створення хаосу та внутрішньої дестабілізації в Україні. Виходячи, можливо, з того, що чим слабкішою та вразливішою буде Україна – тим йому буде легше продавлювати свої односторонні вимоги.
Трамп, нарешті, починає усвідомлювати, що його бізнесовий підхід до припинення війни – deal – неможливий, принаймні в анонсованому швидкісному режимі (у своїй інавгураційній промові він сказав, що все робитиме швидко), оскільки все набагато складніше, ніж здавалося спочатку. Економічні гарантії (угода з Україною, яка продовжує узгоджуватись) мають сенс, але лише як зважена пропозиція (без переборів) та як цілісний підхід у поєднанні з механізмами безпеки, які зараз опрацьовуються у рамках різних європейських коаліцій. Питання, який зараз план у Трампа – не тільки як відповідь на очевидну "гібридність" РФ, а й щодо співпраці з Європою в різних сферах.
Європа, виходячи з десятиріч сну мирного життя, поступово формує довгострокове оборонне бачення регіону та економічну конкурентність, що правильно. Разом із Україною. Обговорюються різні пропозиції конфігурацій участі європейських країн плюс країн регіону (Туреччини, наприклад) для забезпечення безпеки щодо конкретних напрямків. Море і небо, перш за все, тому що тут інструменти знаходяться в полі рішучості та реальних можливостей (на відміну від суші, де багато впирається в лінію розмежування) – посилити, наприклад, захист неба на східних та південних флангах західних альянсів. Але є питання в темпах та швидкості, і що відбуватиметься у цей час.
Китай поки що, як і раніше, вичікує, періодично роблячи заяви на адресу Європи – пропозицію посилення співпраці, враховуючи охолодження американо-європейських відносин. Також починає відновлюватися співпраця між країнами регіону – вперше за останні п'ять років відбулися зустрічі представників Китаю, Японії, Південної Кореї щодо економіки. Але, загалом, Пекін, мабуть, спостерігає за тим, чим закінчиться тема deal США – не лише щодо Росії та України, а й щодо Європи та інших континентів.
У результаті можемо констатувати, що жодні кроки (чи військові, політико-дипломатичні чи юридичні) не можуть одномоментно зупинити війну. Більше того, на цьому етапі ми, як і раніше, перебуваємо у стадії підходу: як зробити так, щоб запрацював переговорний процес. З хорошого – багато хто проходить через самовизначення (інтереси плюс цінності), що є основою для довгострокового миру, бо формує баланси у різних регіонах.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
