9 травня 2025, 20:21

"Неміцні звʼязки" як характеристика міжнародної системи

У 2002 році був такий перформанс "Неміцні зв'язки" (Loose Associations): художник, пояснюючи у своїй лекції причини, що спонукали його до створення інсталяцій, одночасно і демонстративно звертався до літератури, дизайну, архітектури, політики. Підводячи таким чином до висновку, що "Мистецтво – це прийняття рішень, головне – щоб рішення були промовистими". І до наступного висновку 2: що висновок 1 стосується і художника, і глядача.

У якомусь сенсі "неміцні зв'язки" – це те, що притаманне сьогоднішньому етапі повсюдно у світі. Міжнародній системі загалом. Коли одна неврегульованість породжує інші. Перші 100 днів Дональда Трампа – наочний приклад.

Трампу подобається перезасновувати торговельні відносини з усім світом. Ламати конструкти, які діяли за Джозефа Байдена, зокрема, протистояння "демократії vs автократії". Що вклалося додатковою нестійкістю на турбулентну світову систему зі зміною/спробою зміни балансів практично у всіх регіонах.

Ще зовсім нещодавно позиція США була маркером для багатьох (зокрема, для Європи). З початку повномасштабного вторгнення значна частина рішень на рівні європейських лідерів (зокрема, про конкретні види зброї для України) приймалась після їх затвердження у Білому домі. Звісно, для Європи і зараз є важливим зберегти оборонну співпрацю зі США (та ж розвідувальна інформація). Власне, одна із тем – це якраз можлива підтримка Сполученими Штатами Європи у її розгортанні безпекових коаліцій в Україні. Але різні підходи та бачення все частіше проявляються, і точно уже можна констатувати, що рішення Білого дому не є маркером для наслідування у Європі, а скоріше – слугують приводом для дискусій, щоб віднайти прийнятний варіант.

Хоча зараз є певні ознаки відновлення єдності. Російська влада використала час для затягування переговорного процесу, і це вже очевидно і для США, які після підписання українсько-американської угоди для російської пропаганди тепер знову "американські куратори". Підхрюкування, схоже, закінчується. У той час, як Європа, навпаки, використала час як для кристалізації внутрішньої безпекової позиції (і України як її частини), так і для пошуку балансу відносини із США (показовою тут може стати нова торгівельна угода між Великобританією та Сполученими Штатами як певний алгоритм).

Так чи інакше, хочеться сподіватися, що з цієї нестійкості почнуть виростати паростки справжніх інтересів і далі – регуляцій на рівні світової системи. Те, що було сформульовано ще у доповіді напередодні Мюнхенської конференції. Де вказувалося, що саме 2025 рік покаже, чи зрушиться мультиполяризація (як проміжний світопорядок, гібрид між багатополярністю та поляризацією) у бік деполяризації та згуртованості, і далі мирних форм взаємодії.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Трохи realpolitik

За минулий рік відомий розрахунок Кремля щодо Європи "пересидіти Захід" набув явно-очевидно не тільки характеру ставок на внутрішньополітичні та внутрішньоекономічні процеси в окремих країнах західних альянсів...

Про переговори в Абу-Дабі

Судячи з усього, це лише старт реального переговорного процесу (якщо ми говоримо про участь РФ). Звісно, це не означає, що ми уже на шляху визначення часових рамок припинення військових дій, або що Росія сприйняла підхід, який передбачає компромісність, і не факт, що сприйме...

Дух Давосу

"Дух діалогу" – так була сформульована основна тема цьогорічного форуму у Давосі, присвяченого тому, "як зробити світ кращим". А ще, не так давно, зʼявилось формулювання "Дух Анкориджу", яке запустив Кремль після зустрічі лідерів США та РФ Дональда Трампа і Володимира Путіна на Алясці, як спробу усунути Європу/Україну від переговорного процесу...

Про дипломатичний фронт

Останні місяці – особливо активні у прояві всіх трьох складових війни та пошуку миру: фронт (інтенсивні бої), тил (атаки РФ по цивільній інфраструктурі), дипломатія (мирні переговори)...

Нові виклики для Європи

Події у Венесуелі (у контексті рамки автократії vs демократії) трактуються переважно у двох прямо протилежних підходах. Перший – це знак для всіх автократій, що їхня доля в будь-який момент може бути вирішена у спосіб, коли сильна демократична держава в обхід тривалих погоджень усіх з усіма може виявити рішучість...

Росія сприймає і переговори як СВО

Ісаак Ньютон якось сказав: "Досвід – це не те, що відбувається з вами; це те, що ви робите з тим, що відбувається з вами". Здавалося б, кожен новий захід на переговорне коло наочно демонструє/виявляє, що працює, а що ні; як і те, хто як використовує переговори та час...