Чи будувати сортир на київському газоні?
У новесенькій багатоповерхівці, де мешкає моя донька, жваво обговорюють питання: чи варто викопати дві ями у дворі – на самому березі дніпровської затоки, аби спорудити там... папам! – вбиральню. Я собі це яскраво уявив: у дворі десятиповерхівки – дерев'яна будка з грубих дошок, з отвором на дверях у формі серця. Ви собі уявили цю картину? Й чергу з двох сотень мешканців, бажаючих справити фізіологічні потреби – уявили? Стоять у черзі, підстрибуючи, здоровкаються з сусідами, обговорюють новини з фронту...
Друга яма, доречи, призначатиметься для тих, хто за звичкою робить все вдома. В нею скидатимуть пластикові пакети з результатами життєдіяльності. Якось потім, після війни, можливо, її вичистять...
До речі, місце розташування клуні обрано в межах огороду (!). Його розбила моторна активістка будинку ще у квітні – буквально на чудовому газоні посадила патисони, томати... Коли я поцікавився: чому вона це зробила на власний розсуд на колективному газоні, та послалася на телевізор: у ньому радили киянам розбивати огороди, аби не було як у блокадному Ленінграді. Дивуюся одному: чому активістка не завела свиней чи кіз? Вони – кращий захист від голодної смерті аніж патисони.
Ідея копання ям й будування сортиру народилася в голові тої самої активної жіночки. Цього разу вона послалася на рекомендації "експерта з енергетичної безпеки" й навіть виклала в чаті посилання на запис його лекції. Це був стрім з популярного каналу журналіста Романа Скрипіна. Коли я послухав цього "експерта" – ледь не отримав серцевий напад від реготу. Напевно, Скрипін не має технічної освіти й здоровий глузд його підводить, коли він, як керівник каналу пропускає це в ефір. В мене немає претензій до Скрипіна – кожен робить журналістику, як вміє. Врешті-решт – це його приватний канал. Я після таких "експертів" на цей канал не заходитиму.
А хто ж має інформувати мене та населення, аби ми не копали ями на газонах за сільською традицією? По-перше, в місті свої правила. Все, за дверима твоєї квартири – то суспільна власність. Й ніякий активіст на власний розсуд за рекомендацій навіженого "експерта" не має права одноосібно вирішувати долю колективного газону, навіть через найкращі прагнення. Це має пояснювати мінюст. По-друге, така клуня на березі річки в межах мегаполісу може спричинити дуже небезпечну епідемію. Це має доводити епідемслужба, а не черговий "експерт". Якщо пересічній людині бракує знань й здорового глузду, вона має керуватися чіткими правилами, порушувати які – зась! Хто має встановлювати ці правила? Вірно – держава. Й інформувати, пропагувати, поширювати ці знання – це обов'язок держави. Й суворо контролювати їхнє дотримання також. На жаль в нас не так... Люди набуваються знань, яких в них не було в мирний час, через "сарафанне радіо" й плітки неосвічених "експертів" з ютюбу. Що робити? Дуже просто.
Чергова хвиля роздмухування паніки, яка здійнялася із насуванням небезпеки відключення всього – світла, води, каналізації, тепла, розрахована на елементарну людську дурість й працює дуже ефективно. Хтось поширює паніку через необізнаність, хтось – свідомо, бо працює на ворога. Й тому мала б бути протидія. Але її немає. За понад вісім місяців війни в нас попри шалені гроші на телемарафони обмаль суспільної важливої інформації від державних органів влади, передовсім від Цивільної оборони, яка в зоні відповідальності Кабміну.
Я завжди вважав прес-служби державних відомств шкідливою структурою. Але щойно зрозумів, що помилявся. Роль прес-служби стає очевидною саме у такі буремні часи як зараз. Вони повинні робити просвітницьку роботу, із залученням фахівців профільних відомств, де працює чиновник прес-служби. На ТБ мають щоденно, нонстоп з'являтися рекомендації та роз'яснення фахівців з міністерства охорони здоров'я, міненерго, від цивільної оборони, де людям мають пояснювати: як заощаджувати тепло, якою має бути побутова профілактика захворювань, як діяти в разі зникнення води й не дай боже каналізації, як діяти за підозри, що вас сусід працює на ворога, чи в будинку з'явилися підозрілі мешканці, як організувати у підвалі будинку укриття...
Ось вам приклад: всі кинулися купувати туристичні горілки. Як ними користуватися, як не спричинити пожежу в багатоповерхівці, як розрахувати об'єм газу для приготування їжі на одну людину, які харчі потребують менших витрат енергії? Такі норми існують, будь-який досвідчений турист вам їх розповість. Але в нього немає купи телеканалів, за нинішніх часів фінансованих державою, тобто нами. Люди також мають знати які побутові прилади найбільше споживають енергії, коли включати бойлер й вмикати праску... Все це – робота не для "експертів" з ютюбу. Цим мають займатися фахівці з профільною освітою, а їхні слова мають бути "веріфіковані" посадою в держустанові. Й за кожну дурницю, проголошену в ефірі такий чиновник має нести відоповідальність, бо він дезінформує свого роботодавця – громадян, на чиї податки він живе.
На жаль, населення здебільшого не має якісних технічних знань. Закони термодинаміки й гігієни для них – закрита книга. Отже, все це має доносити через ЗМІ, ТБ передовсім, держава.
Несіть в маси правила споживання та заощадження! Зараз – момент істини. А у працівників прес-служб нарешті з'явився шанс довести свою користь. За роботу, панове!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
