Заощаджуймо всупереч бездіяльності влади!
Афера з насиченням ринку генераторами стає дедалі очевиднішою. Собівартість енергії, що виробляється – надвисока, надійність таких генераторів – наднизька. Вони не пристосовані для тривалої роботи, потребують заміни масла після 30 годин роботи (вартість літру масла – від 400 грн, але оскільки слід заливати 1,1 літри, доведеться купувати 2 літри). Звукове "навантаження" на тих, чиї домівки розташовані поруч, зростатиме із збільшенням кількості працюючих генераторів. Вони вже починають ламатися й горіти. Далі буде більше і гірше. Встановленням потужніших й більш економічних генераторів з більшим ресурсом влада не хоче займатись. Це ж треба заморочуватись із розміщенням, забезпеченням пальним, підключенням споживачів, обслуговуванням...
Паралельно виник інший небезпечний ажіотаж із прихованим руйнівним ефектом. Мова про оті "валізи"-величезні пауербанки. Люди викладають за них шалені гроші. Здавалося б, це так чудово: дуже екологічно, жодного обслуговування. Встановив у хаті, зарядив, коли подали електрику, а коли вимкнули – живеш, наче й немає отих віялових відключень! Хочеш жити як до війни? Просто витрать кілька тисяч доларів – й нема проблем! Але ж ні: проблеми є, й чимдалі їх буде більше. Ці накопичувачі гірші за генератори. Той хоча б сам виробляє електроенергію. Накопичувачи, які чомусь називають "екологічними електрогенераторами", нічого не виробляють – вони лише забирають з мережі. То завдяки чому люди намагаються завдяки оцим девайсам споживати як у мирний час? Закон збереження енергії ніхто не скасовував.
Короткий лікнеп. Чому в Україні відбуваються віялові відключення? Бо в енергосистемі найслабкішим місцем нині є не вироблення електроенергії, а її доставка до споживача. Через руйнування залишилось замало ліній електромереж, отже – маємо дефіцит їхньої пропускної спроможності, а до того ж ворог знищує підстанції, без яких ці лінії електромереж абсолютно безсенсова річ. Саме через це водночас можна доставити обмежену кількість електроенергії. Для цього її подають порційно, для частини споживачів. Й вони мають водночас споживати обмежену кількість енергії – не більше, аніж здатна передавати мережа. Якщо споживання перевищує цей об'єм, частота мережі знижується, слід негайно зменшувати споживання, тобто відключати частину споживачів.
А тепер слідкуйте за логікою: чим більше споживають домоволодіння – тим менше споживачів можна підключити. Це як із грошима: коли їх повно – вистачає на всіх, коли є дефіцит – всі мають заощаджувати, бо споживають всі. Але хтось не хоче знижувати споживання й у короткі години подачі живлення накопичує її, аби не заощаджувати в той час, коли живлення в мережі зникає. Через це зі збільшенням кількості отих "електрогенераторів", залишатиметься дедалі менше енергії для тих, в кого їх немає: подача електрики ставатиме коротшою, кількість підключених споживачів – меншою. До того ж в перші секунди подачі енергії відбувається стрибок споживання, особливо зі збільшенням кількості отих потужних "електрогенераторів". Провиною у всьому – так званий "пусковий струм", який у декілька разів перевищує номінальний.
Коротко кажучи: за місяць-два зі збільшенням модних накопичувачів енергії у домівках, мережа може остаточно "лягти". Все, що повинна була зробити влада, якби в неї була бодай одна клепка в голові – якщо не заборонити ввезення, то гранично підвищити податки на імпорт цієї продукції.
А ще влада мала б з кожної праски закликати населення до відповідального споживання, до енергозаощадливості. Які б дороговартісні прилади ви не придбали – це не підстава до споживання енергії як у мирний час. Оскільки надії на владу немає, рятуймо енергосистему самотужки.
