Оберемок гранат як стиль управління державою
Депутат Батрін, що закидав односельців гранатами, цілком міг передавити їх голими руками: дебелий дядько. Не певен, що він мріяв про славу Герострата й чи взагалі чув про цього древньогрецького персонажа. Батрін діяв за українськими канонами: народ страшенно ненавидить владу й бажає їй найшвидшої й найстрашнішої смерті. Що може бути краще за оберемок гранат, кинутих в односельців, які зібралися в одному приміщенні? Точаться чутки, що Батрін у такий спосіб вирішив боротися із корупцією, над ним вже з'являється німб Робінгуда. "Може оті 26 цього заслужили?" – питаються збурені громадяни?
Й ми до цього вже звикли. Якщо у Верховній Раді депутати б'ють пики один одному, то чому сільський депутат не може кидатися в опонентів гранатами...
Поодинокі спостерігачі несміливо запитують: а чому не можна боротися із корупцією чи доводити свою правоту у цивілізований демократичний спосіб? Й у відповідь чують звичне: та як із владою можна боротися – це ж суцільна мафія! Хвилиночку, тобто, мешканці села (міста, країни) обрали законних представників й кожного разу вони виявляються негідниками? Чому ми весь час обираємо поганих президентів й депутатів, чому в нас весь час крадуть й отримують хабарі? По-перше, тому що відчувають безкарність, бо ніхто не вимагає від влади реформи правоохоронної системи й судів, не контролює виконання передвиборчих обіцянок. По-друге: беруть хабарі тому що хтось їх дає.
Спливає у пам'яті скандал кількарічної давнини, коли у працівників медкомісій, що оглядали ветеранів АТО для присвоєння інвалідності, винайшли величезні суми валюти. Всі, звісно, страшенно обурилися й зажадали найтяжчої кари для хабарників у білих халатах. Й ніхто не замислився: чому десятки скалічених ветеранів погоджувалися сплачувати ті хабарі й лише один написав заяву й медиків схопили за руку. Елементарна істина: якщо не давати хабарів, то хабарники зникнуть. Але всі несуть, бо так зручніше й вигідніше окремому пересічному українцеві. Й він, за великим рахунком, чхати хотів, що його персональний хабар – це черговий цвях у труну української держави. Тобто, хтось в окопах гине за нею, а хтось її руйнує в мирних містах й селах.
Виправдання, мовляв, маленькому українцеві не здолати чиновницько-корупційної зграї – безсенсове. Чому громадяни інших країн можуть, а ми ні? Бо не хочемо напружуватися, сподіваємося на чергового хорошого баріна-президента. Але за такого ставлення й за таких умов навіть Джордж Вашингтон, якби його обрали президентом України, поводився б так саме, як наші можновладці.
Україна має найбільшу проблему: відсутність досвіду державності. Тому люди підсвідомо мріють про те сам ЦК КПРС й його генерального секретаря в особі президента. Ми його обрали – нехай все вирішує й працює. Й щоб ніхто не крав! Але за кожного президента знов крадуть. Й все, на щодо здатний народ -у перебігу революції скинути чергового президента, який чомусь зіпсувався. Поставивши нового – "свого хлопця", всі й далі поводяться як кріпаки. Жодної ініціативи з контролю влади й участі в управлінні державою. Якщо претензії депутата Батріна до сільради були небезпідставні, то чому його не підтримали односельці, чому жодна людина не з'явилася на тому засіданні щоб протестувати разом із депутатом? А він до когось звертався, звітувався перед виборцями?...
Це стандартна поведінка українця: голову в пісок, чи в телевізор. Здавалося б: що ближче людині за власну домівку? Але подивіться на ставлення мешканців багатоквартирних будинків до справ у своєму ОСББ. Ніхто не ходить на збори, не цікавиться бюджетом ОСББ, не контролює голову й членів правління. У своєму ОСББ я домігся створення сайту, домовився із головою, аби там була вся найсвіжіша інформація, протоколи засідань правління, кошторис... Це НІКОГО не зацікавило. Зараз через зміни законодавства з'явилася можливість брати участь в управління будинком віртуально, голосувати за допомогою електронного підпису. Сьогодні це особливо актуально, адже багато людей виїхали. Звернулися до мешканців: зареєструйтеся у мобільному додатку, проголосуйте не встаючи зі стільця. Відгукнулися одиниці! Те саме відбувається по всій країні. І як результат – численні скандали, рейдерські захоплення й розкрадання майна й коштів ОСББ. Хто в цьому винний: голова й правління чи самі мешканці? Звісно їх також можна закидати гранатами, як це зробив сільський депутат Батрін... Але ж можна й по-людськи: опікуватися власним будинком, містом й країною.
Мені здається вкрай важливим розгорнути лікнеп серед населення: що то є держава, як нею керувати, як обирати депутатів (не серцем, як закликають деякі політики, а на підставі об'єктивних даних кандидата), як контролювати владу. Це непростий й довгий процес. Але ми згаяли понад тридцять років, які назвемо умовно "епохою будівництва Кончі Заспи". Час негайно починати розбудову держави, бо її за такого відношення не залишиться. А на її місці неодмінно з'явиться держава-КПРС й буде як колись суцільний запорєбрік. Але що тоді захищають українці на війні, за що гинуть?...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
