ПИТАННЯ ШЛЮБУ І СІМ'Ї В УКРАЇНІ, В МІЖНАРОДНОМУ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ПРАВІ

В одному з попередніх дописів було обґрунтовано, що утвердження традиційних сімейних і християнських цінностей – єдиний шлях до збереження і розбудови України.

Нещодавно отримав від директора Альянсу "Україна за сім'ю" Владислава Сили звернення, до якого додано огляд європейського законодавства у сфері сімейної політики. Було б неприпустимим не розмістити цей документ у моєму блозі в повному обсязі.

Вдячний Владиславу та очолюваній ним організації за важливу і дійсно непересічну роботу щодо складання такого змістовного, виваженого та справді фундаментального документу.

Хотів би поділитися своїми думками по суті порушених питань. Актуальність цієї теми важко переоцінити.

Конституційна комісія при Президентові України готує зміни до Основного закону держави. Небезпека вилучення із статті 51 Конституції України норми про те, що шлюб укладається між чоловіком і жінкою залишається актуальною. І вищі посадові особи держави цього ніяк не спростовують, а їх дії взагалі свідчать про протилежне.

Так, мною ще в липні 2015 року направлено відповідні заяви до Президента, Голови Верховної Ради та Прем'єр-Міністра України. В отриманих мною листах у відповідь не міститься жодної конкретної інформації ні щодо позиції керівництва держави з порушеного питання, ні готовності провести його широке обговорення в суспільстві, ні бажання залучити до роботи з розгляду цього питання представників релігійних організації, наукових установ, громадських організацій, що працюють у сфері сімейних цінностей. Винятком стала лише чітка позиція профільного Комітету Верховної Ради з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму на підтримку чинної норми Конституції щодо укладання шлюбу між чоловіком і жінкою. На жаль, вплив позиції цього Комітету на підготовку змін до Конституції мінімальний.

(моє звернення)





(відповіді, що мені надійшли)



















Така позиція очільників держави викликала неабияке занепокоєння, яке, на жаль, знайшло своє підтвердження 12 листопада 2015 року, коли Верховна Рада з грубими порушеннями Регламенту ухвалила законопроект (реєстр. N3442), ввівши до вітчизняного законодавства термін "сексуальна орієнтація" нібито з метою посилення захисту від трудової дискримінації відповідної категорії осіб. При цьому поданий групою депутатів від парламентської більшості альтернативний законопроект (реєстр. N3442-1), який міг би врегулювати питання недискримінації в компромісній редакції, навіть не був розглянутий. Президент оперативно підписав цей скандальний закон і, як показує практика інших держав, в Україні зроблено перший крок до легалізації одностатевих партнерств.

Виправданням такої позиції влада проголосила – виконання вимог Європейського Союзу для скасування віз громадянам України для короткострокових поїздок. На жаль, в цьому випадку крилатий вислів: "Благими намірами вимощена дорога у пекло" має не лише переносне значення.

Таким чином, у суспільства є достатньо підстав вважати, що у такий непрозорий і кулуарний спосіб до Верховної Ради можуть бути подані зміни до Конституції, в яких не лише з'явиться "сексуальна орієнтація", але буде вчинена спроба вилучити норму про укладанню шлюбу саме між чоловіком і жінкою для того, щоб в подальшому легалізувати одностатеві шлюби на рівні закону.

В цьому контексті слова Голови Верховної Ради Володимира Гройсмана, сказані ним під час розгляду законопроекту (реєстр. N3442): "Ми виступаємо з вами за сімейні цінності. І ні в якому разі, я чую якісь фейки, які говорять про те, що в Україні можуть бути хоть якісь одностатеві шлюби. Не дай Бог, щоб це відбулося і ми ніколи це не будемо підтримувати". – На жаль, особливої довіри не викликають. Завтра інший спікер може "протягнути" інший закон і Україна може долучитися до кола "цивілізованих" країн, в яких дозволені не лише одностатеві шлюби, а таким особам навіть дозволено "усиновляти" чужих дітей.

Чи дійсно одностатеві шлюби є "нормою" для країн Європейського Союзу?

У Хорватії, яка з 1 липня 2013 року теж є членом ЄС, за ініціативою церкви, яка таким чином реагувала на тиск опонентів, 1 грудня 2013 року відбувся референдум за конституційну заборону одностатевих шлюбів. Близько 66 % осіб підтримали заборону одностатевих шлюбів.

У сусідній Польщі парламент також не підтримав легалізацію одностатевих шлюбів.

В Італії, яка є однією з шести держав-засновників ЄС, законодавчо не передбачено цивільне партнерство чи одностатеві шлюби, а зареєстровані за кордоном такі шлюби в країні не визнаються.

В інших країнах-членах ЄС одностатеві шлюби також не дозволяються: Румунія, Болгарія, Литва, Латвія. І ніхто не ставить питання про невідповідність цих країн європейським стандартам чи ігнорування ними європейських цінностей.

Характерно, що в жодній країні ЄС або будь-де у світі, крім Ірландії, дозвіл на одностатеві шлюби не був підтриманий на всенародному референдумі. Такі "рішення" ухвалювалися як правило парламентами, ігноруючи при цьому громадську думку. Практика ряду європейських країн показує, що одного дня їх мешканці прокидалися у новій "статевій реальності" і будь-які намагання заперечити проти відповідних змін навіть шляхом масових протестів жодного успіху не мали – весь державний апарат та більшість ЗМІ дивним чином підлаштовувалися під нові реалії і захищали їх.

Виходячи з позицій християнського демократичного суспільства, хотів би наголосити - кожна людина в таких питаннях як ставлення до статевих відносин має керуватися своїм сумлінням і відповідальністю перед своїми батьками, дітьми і сім'єю, а також усвідомлювати відповідальність перед Богом за свій вибір, своє рішення. Таким чином, ми не ставимо питання про заборону одностатевих відносин чи партнерств, але ми категорично відкидаємо ідею легалізації одностатевих шлюбів у будь-якому вигляді, і навіть не допускаємо можливості усиновлення такими особами дітей і заперечуємо проти "уроків сексуального виховання" для дітей віком до 12-ти років, а для старших дітей такі "уроки" допустимі лише за письмової згоди самих дітей і батьків, які мають досконало ознайомитися з їх змістом.

Людям, які виступають за традиційні сімейні цінності, часто закидають якийсь приватний інтерес у їх громадській діяльності. Яка ж позиція у цьому питанні церков і релігійних організацій? На моє ім'я нещодавно надійшов лист від Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій, в якому рішуче відкидається запровадження в Україні понять "сексуальна орієнтація" та "гендерна ідентичність", а також повністю підтримується збереження визначення шлюбу винятково як союзу чоловіка і жінки.

В інших документах Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій викладена чітка позиція з порушених питань.





Таким чином, ми бачимо, що порушені питання в українському суспільстві стали актуальними, їх розгляд відбувається вже на найвищому державному рівні. На наше переконання, вкрай потрібне широке громадське обговорення із залученням фахівців, громадських організацій, церкви, батьківської спільноти, представників нетрадиційного ставлення до статевих відносин. Метою такого обговорення має бути вироблення спільної позиції, досягнення терпимості до останньої категорії осіб, але в жодному разі наше суспільство не може визнати природніми одностатеві відносини і дозволити їх узаконення, пропаганду, особливо поширення позитивної інформації про них серед неповнолітніх. У разі потреби може бути ініційований всеукраїнський референдум, який поставить крапку в цьому питанні.